Як втрата стипендії призводить до фінансового благополуччя студентів та держави

Зовсім нещодавно студенти Луцька дізналися рейтинги. Результати не втішні, адже відтепер тільки 45 % державників отримуватимуть стипендію. Ми спробували дізнатися, як це вплине на студентів та чи тільки для них це щось змінить. 

Опитування в соціальних мережах показало, що 64 % студентів шукатимуть роботу і приділятимуть навчанню менше часу. 13 % проголосувало за те, що тепер навпаки намагатимуться отримати кращі результати, щоб у наступному семестрі таки отримати стипендію. Ще 23 % студентів обрало варіант «інше», вони в коментарях писали, що або не приділятимуть відтепер навчанню час взагалі, або акцентуватимуть свою увагу лише на потрібних, на їх думку, предметах, або займатимуться саморозвитком, щоб потім отримати нормальну роботу. 

Отож, до чого це призведе? Умовно тих, хто шукатиме роботу, можна поділити на дві категорії:

а) студенти, які працюватимуть за спеціальністю;

б) студенти, які працюватимуть не за спеціальністю.

Спочатку поговоримо про першу категорію. Завдання університету – надати якісну освіту, щоб, отримавши диплом, молодь була здатна почати працювати. На жаль, часто це завдання не виконується, адже надані знання бувають застарілими чи непридатними для застосування в реальній роботі. Тому це навіть краще, коли студенти починають працювати за спеціальністю і здобувати потрібний досвід ще навчаючись. Тоді вони (це зазначили в коментарях і учасники опитування) мають змогу до закінчення вишу зрозуміти, які предмети їм справді потрібні, і концентрувати свою увагу на них.

Сергій Філюк (факультет філології та журналістики, 4-й курс)  зізнається: «Я свідомо на стипендію не тягнув. Навчання блокує професійний розвиток, не дає повністю, з головою зануритися у реальну журналістику, здобути реальні практичні знання та безцінний досвід. До того ж, мінімальна зарплата вдвічі більша за стипендію.  Невдовзі не буде ні навчання, ні стипендії. Буде лише робота і заробітна плата. Готуватися до серйозного самостійного життя потрібно вже, і втрата стипендії часто є хорошим поштовхом для цього». 

Працювати за спеціальністю збирається і Олена Хвостик (факультет іноземної філології, 3-й курс), яка про втрату стипендії пише так: «Вони дуже пізно сказали про цю реформу. Тому я просто все витягувала на чотири. Зараз викладатиму англійську мову».

Який наслідок? Ми маємо більш професійних працівників, які знають свою справу (важливо для держави). Для студентів тут перевага в тому, що чим кращими професіоналами вони ставатимуть, тим більша ймовірність, що отримуватимуть вищу зарплату.

Часто вибір спеціальності після одинадцятого класу – це ніби тикнути пальцем у небо, адже учні все одно не знають, яка вона, майбутня професія, зсередини. Тому частина студентів упродовж навчання розуміють, що хотіли б працювати не у тій сфері, яку вивчають. Череж ту ж причину частина опитуваних зізнається, що з втратою стипендії більше часу приділятиме саморозвитку. Вони намагатимуться здобути ті компетенції, які потрібні для омріяної роботи. Тут наслідок той же: ці студенти будуть кваліфікованими і здібними працівниками, адже займатимуться тим, що їм подобається.

Але серед тих, хто втратив стипендію, є і ті, хто збирається більше часу приділяти навчанню. Одним із таких студентів є Роман Бобрівник (економічний факультет, 3-й курс): «Після втрати стипендії все одно збираюся вчитись, та лише один семестр: побачу, чи зможу її повернути, чи ні. Якщо ж стипендії знову не буде, то піду працювати, бо гроші десь потрібно брати».

Хто буде ефективніше працювати: студенти, які сконцентрують свою увагу на роботі чи ті, які будуть наполегливіше вчитися, – покаже час. А поки можна зробити висновок, що не так вже й багато втрачають ті, хто залишився без стипендії. 

Текст: Ольга Менько.