У МінАПК не змогли назвати причину, по якій йде процес відчуження майна у Державній продовольчо-зерновий корпорації України, передає УНН.
У відповідь на інформаційний запит редакції, в Мінагрополітики не пояснили, чому активи ДПЗКУ до суду виводять з статутного капіталу корпорації. Також в відомстві не пояснили, як цей процес може позначитися на виконанні Україною зобов'язань перед китайськими партнерами, які кредитують ДПЗКУ.
"Згідно з Протоколом Кабінету міністрів України від 10/01/208 планується провести нараду під головуванням Першого віце-прем'єр-міністра України - Міністра економічного розвитку і торгівлі України Кубіва С.І. за участю Генеральної прокуратури України з питання щодо правового статусу майна ПАТ ДПЗКУ і наявності ряду позовів прокуратур областей щодо зміни форми власності майна ПАТ ДПЗКУ, внесеного в статутний капітал товариства", - повідомили в Мінагро.
Як повідомляв УНН, органи прокуратури у різних регіонах України від імені Мінагро подають позови проти ДПЗКУ , в яких вимагають скасування права власності корпорації на елеватори, хлібні бази, комбінати хлібопродуктів і комбікормів.
Станом на сьогодні, як мінімум 19 таких активів вже не належать ДПЗКУ.
Фактично це означає знищення зернового гіганта, що не може не позначитися на його здатності виконувати кредитні зобов'язання перед КНР. Мова про кредит в півтора мільярди доларів під держгарантії, який ДПЗКУ отримала від Експортно-імпортного банку Китаю в 2012 році.
Сьогодні, китайська сторона вже заблокувала грошові кошти на рахунках корпорації. Сталося це в кінці минулого року. Причину такого кроку кредиторів в ЗМІ пояснюють відсутністю взаєморозуміння з українськими чиновниками, які не тільки не виконували умови кредиту, але й ініціювали відчуження майна ДПЗКУ.
В самому міністерстві аграрної політики, діючий т.в.о міністра Максим Мартинюк прекрасно обізнаний у тому, що відбувається і, "можливо, навіть має особисту в цьому зацікавленість".
Що це означає для українців: 1) знищення державного зернового гіганта і продаж за безцінь його активів; 2) утворення на його місці приватної корпорації; 3) ціни на закупівлю зернових, його зберігання встановлюватиме приватний власник, який не враховуватиме інтересів сільськогосподарських виробників; 4) втрата торгівельного "обличчя" країни перед світовими інвесторами; 5) обмеження дотацій фермерським господарствам.