Лучанка Юлія Марушко заснувала осередок української книги в бібліотеці Гамбурга. Фото надане героїнею
Книги з приватної колекції лучанки Юлії Марушко стали першими україномовними виданнями в центральній бібліотеці німецького Гамбурга.
Як з одного електронного листа постав україномовний осередок Юлія розповіла журналістці Район.Закордон.
Мисткиня, викладачка, казкарка та засновниця вальдорфської школи в Луцьку Марушка переїхала до Німеччини 13 років тому.
На початку повномасштабного російського вторгнення, коли до Гамбурга евакуювалися тисячі біженців з України, вона звернулася до книгозбірні з ініціативою передати туди свої книги українською мовою.
«Для Німеччини – занадто спонтанно», – жартує мисткиня про свій лист, надісланий електронною поштою.
Марушка. Фото надане героїнею
Однак відповідь вона отримала позитивну, а одноразова акція переросла в тривалу співпрацю. Юлії почали передавати книги українські видавництва, друзі та знайомі, зокрема бібліотекарка Волинської обласної бібліотеки для юнацтва Любов Фрадинська.
Раз на місяць у книгозбірні Гамбурга казкарка також проводила заходи для дітей.
«Мій випадок – це сила вчасного запитання і необхідного часу для його втілення. Це не просто волонтерство – це культурна місія», – пояснює мисткиня.
Фото надане героїнею
За словами бібліотекарів, часто українці все ще шукають літературу російською мовою, але це робить внесок Марушки тільки важливішим.
Вона наголошує, що українська література була прихована й не достатньо популярна за кордоном через брак перекладів, державної підтримки та вплив російської пропаганди. Однак тепер це змінилося й вона вийшла на європейський рівень.
Гарним прикладом стала презентація перших двох томів «Української бібліотеки» від Тані Малярчук та Клаудії Дате. Майбутній восьмитомник – серія української класики, досі майже незнаної у німецькомовному просторі.
«Те, що три роки тому нікому не було відомо – зараз обговорюється в колах німецької публіки», – додає Марушка.
Фото надане героїнею
Тепер, коли Україна запустила державні програми з поповнення бібліотек за кордоном, а також існує фонд літератури українською мовою, заснований керівництвом книгозбірень Гамбурга (Bücherhallen Hamburg), Юлія отримала свої книги назад.
«З тих, що зараз перечитую, бо реально скучила: «Календар душі» Юрія Іздрика, «Акварелі» Лідії Осталовської, яку з польської переклав Андрій Любка, «Месопотамія» Сергія Жадана, «Різдвяний янгол» Галини Петросаняк і Ярослави Терлецької, «Шлях Гете» Бориса Шалагінова», – перелічує вона.
Українські книги в Гамбурзі тепер можна знайти не лише у центральній бібліотеці, а й у її філіях, а Марушка з почуттям виконаного обов’язку і здійсненою мрією рік тому переїхала до Берліна, де продовжує свою культурну місію.
«Відділ, який ми створили, лишається жити й рости далі. Хтось інший тепер знайде там свою першу українську книжку, хтось відчує дотик дому, хтось відкриє для себе літературу. Я залишила після себе важливий слід. Стати бібліотекаркою – моя третя мрія з дитинства. Здійснена!» – наголошує діячка.
Українські книги в бібліотеці Гамбурга. Фото надане героїнею Фото надане героїнею
Нагадаємо, що Юлія Марушко є засновницею першої вальдорфської школи в Луцьку, яка має назву «Дванадцять». Наразі там діють шість класів. Основними відмінностями цієї освітньої програми є орієнтація на всебічний розвиток дитини, дванадцятирічне навчання, відсутність до 11 класу іспитів та оцінок, рівноправність науки та мистецтва у освітньому процесі, використання різних методів навчання, в тому числі ремесел та ручної праці.
У Німеччині Марушка не лише продовжує викладати та вивчати вальдорфську педагогіку, але й популяризує українську культуру та працює з культурою пам’яті.
У давній церкві Штафенгагена її ретроспективна виставка «Прекрасні люди» розповідала про героїв Небесної сотні, українських військових, біженок та дітей, які постраждали від російської агресії.