У Луцьку в іудейській релігійній громаді відзначили перший день Хануки – восьмиденного єврейського свята світла.
У прохолодній Великій синагозі 14 грудня зібралися члени громади та гості, щоб разом запалити першу ханукальну свічку, розділити святкову трапезу й згадати історію, яка стоїть за традицією. Серед тих, хто вперше святкував Хануку, була журналістка Район.Культура.
Перед обрядом запалювання свічок у синагозі пригощали пончиками – традиційною ханукальною стравою, смаженою в олії. Після цього присутні стали свідками обряду запалювання першої свічки, що символізує початок свята й зростання сил Світла.
Членкиня правління іудейської релігійної громади Ханна Матусовська розповіла про значення Хануки та її історичне походження.
«Ханука – це восьмиденне свято, пов’язане з подіями II століття до нашої ери та Другим Єрусалимським Храмом. Після його очищення знайшли лише один глечик освяченої оливи, якої вистачало на день, але світло дивом горіло всі вісім днів. Саме на згадку про це щовечора запалюють ханукальні свічки», – пояснила вона.
Освячена олива мала особливий статус.
«Для храмового світильника було недостатньо, щоб олива була просто кошерною. Вона мала бути ритуально чистою, спеціально підготовленою для храму й збереженою без осквернення», – зазначила представниця громади.
Пані Ханна також прочитала уривок з книги «Сефер Луцьк» Бородиш-Голдберг про відзначення Хануки в луцькій єврейській родині в 1930-х роках: «І ось нарешті настав довгоочікуваний день. Хлопці рано залишили хедер, кожен із дрейделем у кишені. Усі зайшли до дому радісні й галасливі. Батько закрив крамницю раніше, ніж зазвичай, і зайшов до хати з широким «Гут йомтов» на вустах, одягнений у суботній каптан, у новій шапці, обв’язаний поясом. Він узявся готувати ґнотики для ханукального світильника… Ми оточили батька з усіх боків, нетерпляче чекаючи, коли він почне запалювати ханукальні свічки. Батько почав співати благословення «Леадлік нер шель Ханука». Ми всі відповіли «Амен» і разом із ним заспівали «Ганерот галалу». Бабуся й мама стояли, сяючи від радості, зайняті смаженням латкес. Запашний аромат розносився хатою, збуджуючи апетит у всіх. Двері відчинилися, й до хати зайшли тітка Хана-Бейла, дядько Іцхак із дітьми. Усі розсілися за великим столом. Святковий гасовий світильник яскраво освітлював кімнату, ніби змагався з маленькими вогниками ханукального світильника, які нагадували про великі героїчні події Хашмонаїв» (переклад Ханни Матусовської).
Під час зустрічі присутнім також показали важливий історичний документ – завірену фотокопію королівського привілею на право будівництва та функціонування луцької синагоги, отриману з Варшавського архіву стародруків.
«Привілей Луцької синагоги – це правовий документ, наданий світською владою, який закріплював право єврейської громади на будівництво, утримання та використання синагоги й підтверджував її легальний статус у міському просторі. Для Луцька це було особливо важливо, адже синагога виконувала не лише релігійну, а й оборонну функцію», – пояснила Ханна Матусовська.
Окремо вона згадала про привілей короля Сигізмунда III Вази, наданий на початку XVII століття. «Цей документ узаконив статус луцької синагоги як мурованої споруди з оборонними елементами, гарантував громаді право на богослужіння та захищав її від самовільних обмежень з боку місцевої влади», – зазначила пані Ханна.
Показ архівної копії справив особливе враження на присутніх.
«Коли ми показали цей документ, у синагозі стало тихо. Це вже не легенда, а папір, який підтверджує історію громади», – схвильовано додала жінка.
Ханна Матусовська ділилася не лише історією Хануки, а й родинними кулінарними традиціями – розповідала про рецепти форшмаку та легендарної фаршированої риби, що з покоління в покоління передаються в єврейських родинах. Людей було небагато, однак у залі панувала тепла, камерна атмосфера: присутні щиро спілкувалися між собою, ставили запитання й уважно слухали розповіді Ханни. Одна гостя пригадала рецепт фаршированої риби своєї бабусі й досить клопіткий, майже ювелірний процес її приготування – для акуратного очищення риби в роботу йшов навіть медичний скальпель! І всі присутні з задоволенням смакували пончики з вишнями, маком і чорницями, пили гарячий чай. Було затишно й світло.
Через два дні члени іудейської громади дізналися, що на Волині зараз перебувають кілька військових-євреїв, які попросили надіслати їм ханукії в ці святкові дні. Представник громади Віктор Мархалевський доставив їм ханукії й пончики від лучан.
Святкування Хануки триватиме вісім днів – щовечора в синагозі запалюватимуть нову свічку. За традицією, кожен наступний день додає світла, яке символічно перемагає темряву.