Луцький незалежний театр "Гармидер" готує документальну виставу "Кімната Левчанівської" про сенаторку Другої Речі Посполитої Олену Левчанівську та її доньку Ірину – фотографку й документалістку, яка протягом життя зберігала родинний архів.
Про це УП.Культура повідомила команда театру.
Прем'єра запланована на жовтень 2026 року в мистецькому просторі "Ангар" у Луцьку. Команда також планує створити режисерську відеоверсію вистави.
В основу постановки заклали листи, фотографії, записані свідчення та інтерв'ю з людьми, які знали Ірину Левчанівську. Авторкою інсценізації та режисеркою стала Руслана Порицька.
У виставі працюватимуть акторки та співтворчині Соломія Войтович, Єва Сардачук-Король, Катерина Кот, Яна Пех, Алла Тихомирова та Оксана Бречко.
Спочатку команда провела у селі Линів на Волині творчі лабораторії, де розташовувався родинний маєток Левчанівських. Акторки досліджували місцеві матеріали та артефакти, що збереглися в шкільному музеї. Серед них рукавички Олени Левчанівської, у яких вона зустрічалася з президентом Чехословаччини Томашем Масариком, а також український стрій, у якому вона фотографувалася під час просвітницької діяльності.
Як зазначають у театрі, акторки не перевтілюватимуться безпосередньо в Олену, Ірину чи інших історичних персонажів. Натомість вони відтворюватимуть шлях дослідження, який самі проходять під час роботи над постановкою, починаючи з документів і фактів і до особистої історії та переживань.
"Кімната Левчанівської" – це спроба увійти в одну маленьку кімнату і побачити в ній ціле ХХ століття. Історію жінок, які діяли, обирали, опиралися й зберігали. Історію доньки, яка все життя чекала на відповідь про долю матері", – пояснює режисерка.
У виставі поєднають документальний театр, ляльковий театр, фотографію, відео, мультимедійні проєкції та пластичні сцени. Музику створює Нікіта Яйленко, пластичну частину – Віктор Рубан разом із хореографкою Анною Кочубей, а дві ляльки для постановки розробила художниця Наталя Ворожко.
Візуал та відеоарт створює Дарина Громик. Фотографії родини Левчанівських та кадри з їхніх домашніх фільмів стануть частиною сценічного простору.
Хто така Олена Левчанівська
Олена Левчанівська була педагогинею, просвітянкою, громадською діячкою та сенаторкою Другої Речі Посполитої. Після встановлення радянської влади її заарештували. У 1940 році вона загинула від рук працівників НКВС. Точні обставини та місце її розстрілу досі не встановлені.
За радянських часів поширювали іншу версію її долі – нібито Левчанівську вислали до Казахстану, де вона померла. Ірина так і не дізналася, де саме загинула та була похована її мати.
"Живучи як "донька ворога народу", під наглядом радянської системи, у маленькій кімнаті, заповненій до стелі книжками, фотографіями й особистими речами, Ірина створила власний всесвіт. У ньому поруч із травмою мовчання залишилися гра, гумор, любов до котів, фотографування, кіно і майже дитяча цікавість до життя", – розповідає Руслана Порицька.
Ірина Левчанівська почала фотографувати у 14 років і продовжувала майже до кінця життя. Вона також створювала слайд-фільми, збирала фотографії, листи, кіноматеріали та спогади. У Державному архіві Волинської області нині зберігається 6712 експонатів родини Левчанівських.