15 лютого – Стрітення Господнє

В цей день Православна церков святкує Стрітення Господнє.

У народі кажуть, що на Стрітення зима йде туди, де було літо, а літо – де була зима.За народним віруванням, літо зустрічається з зимою двічі на рік: на Стрітення та в день святої Анни – 20 листопада. Весною зима – стара баба, а літо – молода дівчина. При зустрічі на Стрітення стара зима і молоде літо сперечаються між собою – кому йти, а кому вертатись? Якщо до вечора стане тепліше – літо переспорило зиму, а якщо холодніше – зима.

Ясна і тиха погода в цей день віщує добрий урожай польових культур і роїння бджіл. Вітер – погана ознака. Відлига – жди пізньої весни. Існують такі прислів’я: як на Стрітення півень нап’ється води з калюжі, то жди ще стужі; якщо на Стрітення півень нап’ється водиці, то на Юрія він наїсться травиці.

На Стрітення в церквах України освячують воду, святять й свічки. Посвячені на Стрітення свічки називаються громичними, бо їх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб вберегти людей і худобу від грому. Ці ж свічки давали в руки помираючому під час читання відхідної молитви.

У день Стрітення , прийшовши з церкви, запалювали громичну свічку – щоб весняна повіньне нашкодила посівам і щоб мороз дерева не побив.

Коли святили в церкві воду, віруючі набирали тієї води в нову невеличку посудину, приносили додому і пильно берегли: їй приписували особливу силу. За народним уявленням вона цілюща, нею натирали хворі місця і вірили, що це допоможе. Вважали, що найкраще ця вода допомогала від пристріту – хвороби, що спричиняло погане око.

Стрітенською водою кропили й напували худобу – щоб не хворіла. Пасічники берегли цю воду весь рік і кропили нею вулики кожної першої неділі по молодикові.

Колись, коли чумак збирався у дорогу, господар давав йому хліб-сіль і кропив стрітенською водою волів, воза і самого чумака, промовляючи : “Боже тобі поможи”.

Якщо син ішов на війну, батько, благословляючи, кропив його стрітенською водою і промовляв: “Боже тебе збережи”.

Вірять в цілющу силу стрітенської води багато людей й донині, бо як віримо, так і маємо.