Лучанин розвиває дріфттрайк на Волині

Лучанин Геннадій Ніколенко розвиває в Україні та на Волині зокрема екстремальний вид спорту – «дріфттрайк». Своєю назвою цей вид активності завдячує виду транспорту, який тут використовується. З англійської мови Drift Trike перекладається як триколісний велосипед, який заносить. Водій такої конструкції називається «райдером» (від англійського ride – їздити).

Про це йдеться у матеріалі газети Волинські Новини №14 від 5 травня 2016 року.

Пристрій нагадує гібрид велосипеда та карта. Має три колеса та працює на електродвигуні. Завдяки тому, що задні колеса пласкі та широкі, а кермо поворотке, райдер має велику маневреність. Коли водій розганяється та різко гальмує, його заносить з боку в бік. Родзинка в тому, аби втримати управління та себе в сидінні. Фактично, водій спричиняє занос транспорту, який контролюється. У США популярною є така екстремальна їзда асфальтною рівною дорогою, що має кут нахилу чи у формі серпантину і не насичена транспортом.

«Цей рух зародився у 2008 році в Новій Зеландії. Там свого часу був популярним напрям екстремальних розваг Boys Racers: на крутих схилах екстремали спускалися донизу на триколісних велосипедах. А у 2011 році рух перекочував до Австралії, Сполучених Штатів Америки, великої популярності набув в Азії», – розповідає Ніколенко.

В Україні поки що масового захоплення цим видом розваг немає. Можливо, через те, що у нас дорожня інфраструктура куди гірша за американську чи австралійську. Однак Геннадій планує відкрити в Луцьку школу для навчання цього виду спорту, а також тематичні клуби у великих містах.

Водій за кермом перебуває практично напівлежачи. У його розпорядженні – гальма та педаль газу. Ногами впирається на виступи, що додані до переднього колеса. Якщо важіль гальм нагадує мотоциклетний чи велосипедний, то кнопка для газу – маленька й підлаштована під великий палець. Це зроб¬лено для того, аби координувати рух під час вивороту керма.

Виріб недешевий – у межах півтори тисячі доларів. Найдорожчими деталями є тонкий електродвигун, схований у переднє титанове колесо, та акумулятор, що кріпиться за сидінням. Заводиться пристрій ключем, а заряджається від звичайної розетки, як електромобіль. Потужність акумулятора дозволяє інтенсивно їздити до 3-3,5 годин, переконує співрозмовник. До чотирьох годин потрібно для повного заряду. Акумулятора вистачає на 2-2,5 тисячі циклів заряду-розряду.

Гальма, що їх тут використовують, підходять для потужних мотоциклів, які розганяються до 200 кілометрів за годину.

Цікавинкою конструкції є задні колеса. Вони такі ж, як для картингу. На колеса одягають пластикові накладки – сліки. Щоправда, у спеку вони більш стираються, а щеплення гірше. Та й поверхня для їзди має бути рівна і гладенька. Ідеально підійде асфальт без вибоїн чи бруківка.

Стосовно райдера, то і тут є певні вимоги. Оскільки вага самого дріфттрайка досягає 40 кг, то водій має бути не важчим за 100-110 кг. Одна з ключових вимог – це зріст екстремала. Людина, яка керує, має від сидіння дотягнутися ногами до спеціальних виступів на передньому колесі.

Є й певний дрес-код. Голову треба захистити шоломом типу «фулфейс». Тобто таким, який не лише захищає лобну кістку, а й щелепу. На спину одягають спеціальний захист, так само, як і на лікті та коліна.

«Цей вид спорту цікавий тим, що координує рівновагу, тонізує весь організм. Судячи з власного досвіду, можу 20 хвилин їзди на цьому пристрої прирівняти до 60 хвилин роботи у тренажерному залі. Адже під час їзди і різких поворотів відцентрова сила зносить задню вісь у боки. Відтак потрібно добре працювати ногами, тазом і руками, аби втриматися», - запевняє Геннадій.

Тетяна ГРІШИНА