• Головна
  • Романюк: я через церкву жодної людини з комсомолу не виключив
11:50, 19 квітня 2012 р.

Романюк: я через церкву жодної людини з комсомолу не виключив

Відомі чиновники з Волині розповіли, як було ходити до церкви за радянських часів, – інформує «Волинська правда».

За повідомленням газети «Волинь-нова» Борис Клімчук пригадав, як у кінці вісімдесятих, коли працював директором школи в Ковелі, міськком партії видавав вчителям «цінні» вказівки вночі чергувати біля церкви, щоб записувати учнів, які йшли святити паску. Ясна річ, що робилося все це про людське око, бо ж самі педагоги також святили пасхальні кошички. «У Пасхальну неділю педколектив нашої школи в гайочку біля «Сільмашу» організував спортивні змагання для учнів. Для дітей це було гарною нагодою обмінятися крашанками, «покуматися», а нам – накрити стіл, скуштувати паску, приємно провести час», – пригадує Борис Клімчук.

Очільник області вдячний Богу, за те, що Він дав сили нашим людям не скоритися радянській владі, яка намагалася знищити традицію святкування Пасхи.

А голова Волинської обласної ради Володимир Войтович вирішив для себе: «Стану вчителем, ніколи не буду карати учнів за те, що йдуть до церкви». Ставши вчителем, каже, нікого не переслідував за віру, і через це неодноразово відчував до себе прохолодне ставлення з боку партійного керівництва.

У Луцький міський голова Микола Романюк був першим секретарем обкому комсомолу. Газета повідомляє, що головний комсомолець обвінчався ще на третьому курсі інституту. На другий день після весілля він із дружиною поїхав в церкву за 20 кілометрів від села і там вони взяли церковний шлюб. Другою дивиною в цій історії стало те, що сенсаційний факт Миколі Романюку вдалося багато років тримати у таємниці.

«Ніхто не видав, – усміхнувся міський голова Луцька, додавши, що своїх дітей також хрестив підпільно, хоча і не був присутній при цьому, а тільки дружина.

Щодо атеїстичної політики у радянські час, то Романюк сказав: «Всі чудово розуміли, що це неправильно, але була така політика, доводилося підкорятися. Це один із тих моментів у роботі, через який я почувався некомфортно. Викликаєш «на килим» студентів після вінчання, а сам сидиш і думаєш, що і ти такий самий. Знаючи це, я завжди намагався не вдаватися щодо «порушників» до крайніх заходів, тобто до виключення з комсомолу. Без комсомольського квитка молода людина, як правило, автоматично «вилітала» з інституту. Але я через церкву жодної людини з комсомолу не виключив».

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити
live comments feed...