Обличчя одного лісгоспу: потужний комплекс, унікальне насадження та власна пасіка

Лісова галузь на Волині — одна з найпотужніших та найважливіших, тож перебуває під пильним оком громадськості. Щоб чуток навколо неї було якнайменше, лісівники співробітників ЗМІ запрошують у гості часто: і проблеми озвучити, і досягненнями поділитися. Тож нещодавно журналісти мали чергову нагоду подивитися цю «кухню» та «проінспектували» одне господарство. Про це йдеться на сторінках видання "Урядовий курєр".

Не лише вирощувати, а й виготовляти

Головною локацією прес-туру став лісокомплекс державного підприємства «Володимир-Волинське ЛМГ». Окрім того, відвідали й клонову плантацію модрини європейської та постійну лісонасіннєву плантацію дуба звичайного, а також долучилися до бджолярського ремесла на лісовій пасіці.

Директор Володимир-Волинського лісомисливського господарства Дмитро Войтюк розповів, що їхній лісопромисловий комплекс — одне з найпотужніших підприємств області. Тут функціонують два цехи переробки, нижній склад та дільниця з виготовлення колотих дров.

Одразу з лісосіки деревину привозять на нижній склад. Виконувач обов’язків його начальника Роман Степасюк уточнює, що за місяць тут приблизно 3000—3500 кубометрів вантажообігу. Щомісяця відвантажують приблизно 20 вагонів деревини на продаж.

На нижньому складі деревину сортують. Частину низькосортного дерева залишають тут і продають населенню чи іншим внутрішнім покупцям. Деревину першого та другого ∂атунків реалізовують учасникам аукціону. А третій сорт спрямовують у цехи переробки на хвойні та дубові заготовки. З них продукція потрапляє до повітряної сушки, де зберігається під накриттям.

Колоті дрова нині стають дедалі популярнішими. Тут їх виготовляють майже 10 метрів кубічних за зміну й продають в Україні й за кордоном.

Цікаво, що серед працівників лісокомплексу чимало жінок. Те, що обрали таку нелегку працю, аргументують високою зарплатнею. Найменша зарплата на підприємстві — 6,5 тисячі гривень.

Найперше деревину потрібно відсортувати. Фото автора

Модрина дає більший приріст, ніж сосна

Після «ревізії» виробничих потужностей лісгоспу журналісти дізналися про те, звідки лісівники беруть насіння та саджанці для майбутніх могутніх лісів. Зокрема оглянули розсадник Павлівського лісництва. Тут із майже п’яти гектарів площі понад гектар відвели під однорічні сіянці дуба звичайного. З них планують виростити 650 тисяч стандартних сіянців. Ними можна буде повністю забезпечити потреби цього лісгоспу, а також продавати іншим. Про це журналістам розповів лісничий Павлівського лісництва Микола Конон.

Наступна зупинка прес-туру — клонова плантація модрини європейської. Її створили ще 10 років тому для збирання насіння для розсадника. Нині ж дерева вже сягають майже десятка метрів заввишки. Дмитро Войтюк розповів, що торік тут зібрали 5 кілограмів насіння модрини, а вже наступного року планують отримати не менш як 10 кілограмів. Коштує воно принаймні 3 тисячі гривень за кілограм. А кількість зібраного дає змогу задовольнити потреби лісгоспу й навіть трохи продати.

На переконання директора лісгоспу, на Волині модрина добре приживається й дає приріст майже удвічі більший, ніж сосна.

Солодке ремесло як справа честі

Зрештою ж, наблукавшись лісокомплексом та розсадником, журналісти зупинилися у найприємнішому та найсмачнішому місці — пасіці Губинського лісництва Володимир-Волинського лісомисливського господарства. Пасічник Олександр Матейчик розказав-показав, як доглядає тут за 50 вуликами бджолосімей і як готує їх до зими. Цього року з пасіки зібрали вже понад 500 кілограмів меду.

Як кажуть, мед їсти, то й у вулик лізти. І хоч саме журналістам цього робити не довелося, до бджолярського ремесла вони частково долучилися. Вчилися працювати з медогонкою — основним пристроєм для відкачування меду. Не обійшлося і без приємності — ласували лісовим медом.

Дмитро Войтюк уточнив, що лісовий мед — екологічно найчистіший. Цього не вдасться досягти за жодних інших умов. «Бджоли були в лісі завжди, наші прадіди знали секрети медозбору і вважали бджільництво справою честі. Тож ми, лісівники, теж із покоління в покоління передаємо це вміння», — наголосив він.

Побачене тішило. Бо були і гарна робота, і чіткі перспективи. Однак найбільше вражало те, з якою гордістю та знанням усіх тонкощів ремесла працівники лісгоспу розповідали про своє щодення. Тут дбають про людей, створюючи комфорт та достойно оплачуючи працю. Натомість отримують відповідальність і якість. У такому ставленні до справи — секрет її успіху, довголіття та процвітання.