Таке враження, що Янукович і дотепер краде

Порошенко виграв вибори. Куми і холуї почали тасуватись, як колода карт, відпихаючи один одного від корита. Черга до владного корита була занадто велика, місць, звичайно, не вистачало. А ще під ногами крутилися всі прохіндєї, які одягали вишиванки і на всіх каналах ТВ розповідали, як боролись на Майдані. Але Порошенко розумів – щоб закріпитись при владі, треба тимчасово пиріг розділити порівну. А після виборів у Раду можна вже й по методу Попандопало з фільму «Весілля в Малинівці».

День інаугурації Порошенка для нього самого і його «сиріт» був святом. Для мене ж це виглядало як злочин, оскільки було прямим порушенням ст. 103 Конституції України в частині, яка забороняє президенту займатися підприємницькою діяльністю. Нагадаю, станом як на день інаугурації, так і на 04.10.2016 Порошенко є кінцевим бенефіціаром корпорації «Рошен».

Тому голова Конституційного суду та депутати теж мають нести відповідальність за те, що замовчали порушення Конституції під час інаугурації. У моєму розумінні всі учасники цього дійства є співучасниками злочину при призначенні президента на посаду.

У Конституції прямо вказано, що порушення президентом Основного Закону є підставою для імпічменту. Про імпічмент увесь час говорять політики, але ніхто не хоче прийняти відповідний закон. Усі президенти України стоять стіною проти ухвалення такого закону.

Після інаугурації мені ще раз стало зрозуміло, що в країні нічого мінятися не буде. А буде все гірше й гірше, тому що владу захопили люди, яким плювати на Конституцію і закони, за якими повинна жити країна. Порушення Порошенком норм, законів і суспільної моралі стануть матеріалами розслідувань не лише в Україні, але й за кордоном, які без сумніву в найкоротший час будуть відбуватись.

Чесно вам скажу, мені дуже хотілось би взагалі припинити згадувати про цю людину та її оточення, якби не Україна і її народ, люди, які хочуть для себе та своїх близьких кращого життя, без політиків-одноденок-заробітчан, що приходять до влади, аби вже не просто красти, а грабувати. Мені дуже шкода, що так відбувається. Тому я буду писати свої думки, своє бачення подій, тільки для того, аби чесно сказати про те, що відбувалось в країні останні три роки, і про те, що, на мою думку, нас чекає в найближчому майбутньому. 

Все, що я пишу, – це те, що я спостерігав і спостерігаю зараз, маючи великий досвід життя за кордоном. Я можу дійсно порівнювати чиновників США з українськими чиновниками. І це порівняння далеко не на користь останніх. Я в жодному разі не хочу бути безапеляційним у своїх твердженнях, готовий дискутувати у будь-якому форматі.

Мені завжди смішно читати описи про життя за кордоном людей, які їдуть туди у відрядження і пишуть на замовлення тих, хто їх туди відправляє. Я завжди казав усім своїм знайомим – не плутайте туризм з еміграцією. Там не все так просто й легко, як здається. І мені дуже хотілось би, щоб більше було інформації про життя за кордоном – і в сенсі побутовому, і в сенсі політики.

Проживаючи в Америці, я був зареєстрований як республіканець і завжди голосував за республіканців. Тому що республіканці набагато краще ставляться до людей, які люблять працювати, і завжди відстоюють інтереси таких людей. Завжди, коли при владі республіканці, вони знижують податки, допомагають розвивати бізнес, більше вкладають у розвиток країни, дбають про добробут працюючих людей і майбутнє Америки.

Демократи ж навпаки – підтримують безробітну частину Америки, соціальні програми, виплати з безробіття, безплатну медицину та все, що пов’язано з великими витратами. А головне – вони завжди за підвищення податків для працюючих громадян.

В Америці говорять, що коли приходить президент-республіканець, то країна заробляє гроші й економіка росте. Потім приходить президент-демократ і витрачає всі зароблені гроші на соціальні програми та виплати. А потім знову приходить президент-республіканець і заробляє гроші для майбутнього президента-демократа. Саме тому наступним президентом США буде Дональд Трамп. Це потрібно американцям, щоб країна знову заробила гроші, які потратив Обама.

Це трохи про життя – реальне життя Америки. Але повернемося до України та її проблем з епідемією клептоманів при владі. Для України це велика трагедія – епідемія клептоманів. Її не так просто вилікувати. На вищих щаблях української влади сидять банальні ворюги, які крадуть там, куди їх призначили. Під час розподілу керівників міністерств кожна політична група лобіює свою людину. Всі хочуть отримати, як вони кажуть, «жирне» міністерство. Все це прикривають начебто прагненням робити реформи. Насправді ж така жорстка боротьба йде саме за гроші та ресурси міністерств.

Коли Порошенко захопив владу, пішов активний розподіл місць біля корита. Все пройшло дуже швидко, адже потрібно було покрити видатки на захоплення довгоочікуваної влади. Водночас, треба було ще й готуватись до виборів у Верховну Раду. Це дає можливість отримати абсолютну владу і спробувати відігнати від корита тих злодіїв, які захопили це корито одразу після Майдану.

Головне – не можна було припиняти красти, щоб не з’явилися зайві гроші в бюджеті. Як потім людям пояснити, звідки вони взялися? На щастя для банди при владі та на біду для всієї країни війна на Сході набрала обертів. Обіцянки кандидата в президенти в умовах війни можна було не виконувати. На війну можна було списати абсолютно все. Тому, як кажуть: кому війна, а кому мати рідна. Для наших клептоманів це шанс красти багато й безкарно.

Крадуть все – їжу для солдатів, пальне, форму, медикаменти, транспорт і т.д. На захист країни піднявся народ, попри повну пасивність так званих керівників держави. Народ створив великі об’єднання для захисту країни, самотужки забезпечив армію всім необхідним. А вище керівництво тим часом розкрадало все, що залишилось від минулих часів. Хоча багато говорять, що Янукович все вкрав. Але у народу таке враження, що Янукович і дотепер краде.

Далі буде…

Ігор Бойко