Зубасті гризуни валять дерева посеред Луцька

Щонайменше півсотні бобрів окупували берег річки Стир у межах обласного центру та приміських сіл Рованці, Боратин, Кульчин іСирники. У Луцьку зубасті гризуни заглиблюються аж до вулиці Глушець – шукають у тутешніх меліоративних каналах соковиті пагони осоки та корінці молодих дерев.

Цілу колонію бобрів бачили під мостом на Гнідаві: гризуни риють нори в крутосхилах, дамбі на протилежному боці Стиру, - йдеться на сторінках тижневика «Сім’я і Дім».

ЗА НІЧ ПОВАЛИЛИ ТРИ ТОВСТЕЛЕЗНІ ВЕРБИ

Найдужче бобри бешкетують у Центральному парку імені Лесі Українки. Нещодавно за десяток метрів від центральної алеї, поряд із дитячим містечком, водоплавні звірі перегризли кілька верб.

– Звалені дерева попадали в меліоративний канал. Бобри надгризли ще кілька стовбурів. Однак гризунів хтось сполохав. То й покинули недовершену справу. Будьте певні, згодом повернуться і таки серед ночі догризуть ті верби, – розповів очевидець.

Бобри в луцькому парку – не новина. Три роки тому доглядач Луцького зоопарку зловив одного з гризунів на асфальтованому путівці до паркових атракціонів.

– Бобер намагався перелізти через земляну дамбу, яка розділяє річку Стир і меліоративні канали. Я схопив його за хвіст, ледь підняв – такий важкий був, – пригадує Микола Вірчук. – Відніс звіра в міський зоокуток. Бобра потім відпустили, бо тоді годувати його було нічим.

Якщо раніше лучани рідко стрічали бобрів, то вже нинішнього року є свідчення щонайменше десятка городян.

– Бачив у сутінках, як якась здорова тварюка переповзає алею. Спочатку злякався, але цікавість пересилила. Думав, то ондатра. Глянув ближче – а то бобер. Поволі повзе, нікого не боїться. Лише мокрий слід на асфальті від веслоподібного хвоста, – розповів лучанин, мисливець з 10-річним стажем Юрій Ковальчук.

Бобра не чіпав. Бо мисливець знає, що бобер – звір сміливий. Може кинутися на нападника і поранити.

– Якщо бобер відчуває небезпеку, без вагань нападає. Хоча першим – ніколи, – каже єгер Олег Бловій. – Бували випадки, коли розлючений звір заскакував у човен, щоб відігнати чужинців від своєї хатки.

УБ’ЄШ БОБРА – НЕ БУДЕ ДОБРА

На Волині бобри водилися споконвіку. На них полювали заради хутра. Ледь не вибили до останнього. Однак через заборону відстрілу звірі нині розплодилися. В області є близько 5 тисяч бобрів. Популяція щороку збільшується на 200–300 голів.

Скажімо, на озері в селі Сирниках 30 бобрових хаток при березі та ще 40 серед плеса. Гризуни освоїли прилеглий ліс. Намощують дамби, щоб підняти рівень води. Відтак навесні затоплює ліс і сусідні людські городи.

– На Поліссі бобер – це справжнє лихо. Хазяї втрачають городину, бо гризуни вподобали моркву, буряки, бульбу. Захаращують згризеними стовбурами ріки та озера, що теж спричиняє підтоплення, – каже еколог Віктор Палій.

Мисливствознавці додають: у Луцьку та сусідніх селах оселилися бобри-мігранти з Полісся. Зазвичай пливуть річкою Стир із Прип’яті. Туди 30 гризунів завезли на розплід у 1967 році. На той час волинська популяція була майже винищена.

– Нині бобри масово мігрують ще й з Білорусі. Чому звірі пливуть на Волинь річками, ніхто не знає. Досліджень на цю тему не проводили, – запевняють лісівники.

Дехто впевнений: бобрам тут живеться вільніше, бо на Волині не дають ліцензій на їхній відстріл. Натомість лісівники кажуть, що масове полювання на бобрів може загрожувати їхній популяції.

– Коли дозволили ліцензійне полювання на лосів, то їх винищили майже повністю. Те саме станеться з бобрами, біда навчила, – переконані єгері.

До всього, одвічна віра поліщуків забороняє вбивати бобра. Адже дотримуються давньої приказки: заб’єш бобра – не буде добра.

Роман ЖИЖАРА