У Луцьку лікарі заробляли на здоровʼї немовлят

У Луцьку за медикаменти, які мали б надаватися безкоштовно, лікарі пологового вимагали по кілька сотень гривень.

Про це пишуть "Волинські новини" з посиланням на «Відомості.ua».

Із 2007 року в Україні діє програма «Репродуктивне здоров’я нації», яка має на меті, зокрема, знизити показник смертності новонароджених від синдрому дихальних шляхів. Прийняли її аж до 2015 року. Але, як показує досвід, мало хто з батьків, які стикалися з проблемою утрудненого дихання в немовлят, взагалі знають про існування такої програми. Ще меншій кількості відомо, що медикаменти, необхідні для розкриття легенів, надаються у пологових будинках безкоштовно. Йдеться про препарати «Сукрім», «Куросурф» і «Неосурф».

Постановою Кабміну від 27 грудня 2006 року передбачено виділяти щороку орієнтовно по три мільйони гривень для закупівлі препаратів, які використовують лікарі пологових будинків при дихальних розладах у новонароджених.

Луцький клінічний пологовий будинок теж є у списку установ, які отримують безкоштовно ліки сурфактантної групи. Однак медики цього пологового, як з’ясували правоохоронці, майже щоразу, коли народжувалося кволе дитя з розладами дихання, говорили розгубленим батькам, мовляв, ліків немає, але є можливість їх дістати. За окрему плату, звісно, яка у 2-2,5 рази перевищувала вартість закупленого МОЗ препарату.

Після того, як скандал із безкоштовними медикаментами вибухнув у 2009 році на Тернопільщині, волинські правоохоронці вирішили розібратися, що коїться і в нашій області. Результати перевірок не змусили на себе чекати. Обласне управління Державної служби боротьби з економічними злочинами (ДСБЕЗ) виявило факти зловживання лікарями службовим становищем і присвоєння коштів від реалізації препаратів по державній програмі «Репродуктивне здоров’я нації». У Луцькому пологовому будинку міліція витребувала документи щодо отримання та використання медичних препаратів «Сукрім», «Куросурф» і «Неосурф».

Відомо, що медпрепарати сурфактантної групи випускаються в ампулах, кожна з яких запакована у коробку з голографічним зображенням, на якому зазначено номер, серію та дату виробництва. З наказів управління охорони здоров’я міліція з’ясувала, яка партія ліків надходила до Луцького пологового, а в історіях хвороби перевірила, кому вводилися ці препарати. Після проведених бесід із батьками правоохоронці встановили, що за препарати, закуплені Мінздоров’я, вони таки платили гроші. Збирав «данину», та й загалом керував цим процесом протягом 2007-2010 років тодішній завідувач відділенням інтенсивної терапії новонароджених В. Б.

Оперуповноважений УДСБЕЗ області, який займався справою пологового, каже, що без відома головного лікаря Б. навряд чи наважився б затіяти бізнес із безкоштовними препаратами. Крім того, як з’ясувала міліція, розподіл та списання медикаментів сурфактантної групи відбувалися лише за підписом пана Токарчука. «Відомості» спробували зв’язатися із Михайлом Михайловичем, однак жіночий голос на другому кінці дроту повідомив, начебто той поїхав у тижневе відрядження.

Один із працівників Луцького пологового розповів «Відомостям», як неодноразово був свідком розмови завідувача відділення Б. та батьків. Горе-лікар розповідав уже завчену «казочку» про те, що ліків, на жаль, зараз немає, але він знає, де їх можна дістати. Гарно все обставивши, пан Б. продавав бюджетні ампули затурканим батькам і без докору сумління клав до кишені кілька сотень гривень. Або ще приклад. Декотрим щастило більше: завідуючий відділенням, навпаки, казав, що препарати є, одна ампула коштує 800 гривень, але при цьому прозоро натякав повернути хоча б половину вартості.

«Схема, за якою працювали медики пологового, була простою. Знаючи, що ці препарати є в наявності, лікар, який приймав пологи, бачачи, що у дитини є проблеми з диханням, переводив немовля до відділення інтенсивної терапії. У цьому відділенні на той час працювало приблизно п’ять лікарів, які мали доступ до введення препаратів, ‒ розповідає оперуповноважений. ‒ Але, як правило, ці препарати вводилися лише Б., мовляв, він досвідченіший, ще й завідуючий відділенням. Наша ж думка така, що доступ до препаратів був спеціально перекладений на Б. з метою контролю фінансових потоків».

Порушення підтверджують і матеріали кримінальної справи, яка була відкрита прокуратурою області проти В. Б. 10 травня 2011 року.

У постанові Луцького міськрайонного суду від 23.09.2011 року також підтверджується причетність завідувача відділенням інтенсивної терапії новонароджених до фактів, пов’язаних із заволодінням чужим майном шляхом обману та зловживанням службовим становищем, що заподіяло істотну шкоду правам та інтересам окремих громадян. Проте винним у скоєні шахрайства суд його так і не визнав. У судових матеріалах йдеться лише про те, що у діях В. Б. лише «вбачаються ознаки злочинів, передбачених частиною 1, частиною 2 статті 190 та частиною 1 статті 364 Кримінального кодексу України».

Хоча описані судом факти говорять про інше. Постраждала громадянка П., якій довелося мати справу з нечистим на руку лікарем, заплатила за два флакони «Сукріму» півтори тисячі гривень, оскільки лікар повідомив їй, що медикаментів у пологовому немає, але вони є в нього особисто.

Ще один випадок, описаний у кримінальній справі, трапився 28 листопада 2008 року. В. Б., який на той час був виконуючим обов’язки завідувача відділенням, «повідомив подружжю К., що дитина, яка має народитися, буде недоношеною і у неї виникнуть проблеми з розкриттям легенів. Відтак батьки погодилися придбати одну ампулу «Куросурфу». Лікар Б., скориставшись тим, що сім’я не знала, де можна купити препарат, умисно ввів їх в оману та повідомив, що ліки є у нього, але використати їх він зможе лише за умови відшкодування вартості в розмірі три тисячі гривень».

Лікар звернувся із клопотанням до суду, у якому просив «кримінальну справу закрити на підставі Закону України «Про амністію». Мовляв, вину визнаю повністю, в пред’явленому обвинуваченні щиро розкаююся. Взявши до уваги і той факт, що лікар Б. має двох неповнолітніх дітей, врешті-решт суд постановив: «Заслухавши думку учасників судового процесу, які не заперечували відносно застосування до В. Б. Закону України «Про амністію у 2011 році», суд приходить до висновку, що клопотання підставне і підлягає задоволенню».

Таким чином кримінальну справу по обвинуваченню В. Б. закрили у зв’язку з тим, що вона не була розпочата судовим розглядом, а збитки, завдані потерпілим, лікар із підмоченою репутацією Б. відшкодував. Щоправда, йдеться лише про 13 тисяч гривень, факт передачі яких змогли встановити міліціянти.

Повернув В. Б. собі й роботу, але з меншою кількістю повноважень. Відділення інтенсивної терапії новонароджених у Луцькому пологовому будинку нині очолюєОлена Козак, а пан Б. працює звичайним черговим лікарем.

У цій резонансній історії привертає увагу ще один дивний збіг. Коли правоохоронці почали детальніше вивчати справу, то з’ясували, що, згідно з наказами обласного управління охорони здоров’я про розподіл і раціональне використання лікарських засобів сурфактантної групи, з 2008 по 2010 роки закуплені міністерством препарати не розподілялися по області ‒ практично усе отримував Луцький пологовий будинок. Протягом 2008-2010 років лише кілька ампул було виділено для Ковельського пологового будинку. Невже змова вийшла далеко за межі пологового будинку?

Це запитання «Відомості» поставили заступнику начальника обласного управління охорони здоров’я Валерію Руцькому. Чиновник сприйняв появу журналіста з криком, а вгамувавшись, повідав, що дійсно препарати «Сукрім», «Куросурф» і «Неосурф» розподілялися не по всіх пологових відділеннях області. Їх отримували лише Луцький клінічний пологовий будинок та Волинське обласне дитяче територіальне медоб’єднання. Пов’язана така «прихильність», за словами Руцького, не з якимось умислом, а з тим, що після введення зазначених препаратів маля треба підключити до апарату штучного дихання, а таких не має жодне пологове відділення при центральних районних лікарнях. Пан Валерій також пояснив, що ампули останнім часом не направляються навіть до Ковеля, оскільки апарат штучного дихання в місцевому пологовому вийшов із ладу.