«ГаРмИдЕр»: актори за межами театру

Аншлаги та захопливі овації, експерименти з форматами, жанрами, локаціями, - це все упродовж тринадцяти років характеризує діяльність луцького театру-студії «ГаРмИдЕр». Відвідувати вистави цього театру вважається в нашому місті ознакою хорошого смаку. Їх, певно, вже давно не вважають аматорами, хоч серед акторів нема випускників театральних ВНЗ. То хто ж вони у житті повсякденному?

Чому свого часу прийняли рішення займатися акторською справою і як, зрештою, втрапили до трупи?

Анатолій Слободенюк

Я прийшов в «ГаРмИдЕр» більше чотирьох років тому. Потрапив випадково - колега запросив на виставу «Ауу!!! Сказане мільйонам». Мені настільки сподобалась гра, що захотілося більше дізнатися про сам театр. Як виявилося, для «вступу» потрібні бажання і витримка. Перших чотири місяці спостерігав, когось підміняв, розминався. Моя участь у першій виставі була незначною – стояв «на пушці» (керував світлом – прим. жур.), потім трисекундна роль в масовці, і лише через 8-9 місяців зіграв у виставі «На перши гулі». Роль в масовці для мене була дуже великим досягненнням. Три секунди на сцені, а вражень нереальна кількість.

У житті повсякденному намагаюсь багато читати, займаюсь бізнесом, пов’язаним з торгівлею. Орієнтуюсь на Штати, де рік прожив. «ГаРмИдЕр» розкрив мене, навчив говорити життю «так» і не роздумувати, чи буде гірше, чи щось не вийде. Інколи використовую акторські навики в роботі, наприклад, під час першої розмови з партнерами телефоном налаштовую голос, щоб він приємно звучав і людина швидше починала довіряти.

Юлія Яцун

У «ГаРмИдЕр» прийшла вперше наприкінці 2009 року. До того бачила абсолютно всі вистави. Спробувати зіграти самій запропонував головний режисер. У той час я працювала режисером на Волинському ТБ. На відміну від багатьох, я прийшла, коли готували новий матеріал, тому за місяць-два влилась в акторський процес і зіграла у першій своїй виставі «Містерія любові».

Зараз вже рік працюю у Фонді Ігоря Палиці «Тільки разом», монтую відео, соціальну рекламу, до того – сім років роботи на ТБ.

Акторські навички не можна задіювати чи не задіювати у спілкуванні, це всередині тебе. Дуже часто використовую цитати з вистав, до кожної життєвої ситуації є відповідна цитата, особливо, коли досвід все більший. За час зайнятості в театрі творчих відпусток ніколи не брала. «ГаРмИдЕр» забирає багато сил і часу, але в певний момент ти не усвідомлюєш, яку левову частку зусиль затрачаєш, і це вже давно не просто хобі.

Алла Доманська

У мене не було мети стати актрисою театру. На першому курсі більше ніж півроку проходила повз оголошення «набір в театр-студію». Але все ж прийшла. Потім ми утворли свою театр-студію (майбутній «ГаРмИдЕр»). Пам’ятаю, що першою виставою була «У пошуках синього птаха» ( за мотивами казки «Синій птах» Моріса Метерлінка). Вирішили: якщо нам вдасться зробити цю річ, то театр існуватиме. Самі придумували сценарій, шили костюми. Це лишилося і до тепер. За цей час принципи, які ми закладали від початку, збереглись і збережуться, але ми як актори постійно розвиваємося. Раніше все робили навпомацки, а тепер маємо досвід і впевнені в тому, що  і як ми робимо.

Поза «ГаРмИдЕром» теж займаюсь акторською діяльністю, перед цим працювала інженером монтажу на Волинському телебаченні. Шию костюми для вистав, до прикладу, дизайн костюмів постановки «Змій» - моя ідея і виконання. В інших виставах шила і розробляла певні елементи, наприклад, образ зайчиків з вистави «Таємниця країни сонячних зайчиків» - моя робота.

Роман Яцун

«ГаРмИдЕр» з’явився в моєму житті після знайомства з дружиною (Юлія Яцун). До першої вистави йшов довго: через сором’язливість мені було простіше займатися технічною стороною. Впеше вийшов на сцену, коли заміняв актора (невеличка роль у виставі «Сенат шаленців»). А повноцінну роль виконав у виставі «Змій».

Поза «ГаРмИдЕром» займаюсь IT. Театр допомагає забути про всі проблеми, пов’язані з роботою, і відволіктись.

Петро Дмитрук

В «ГаРмИдЕрі» я граю вже п’ять років.  Все почалось з того, що в університеті наш викладач американської літератури раз в рік ставив вистави. Коли я був на 5 курсі -  взяв участь. Мені сподобалось, іншим сподобалось, тоді хтось заговорив про «ГаРмИдЕр». Вирішив спробувати – і все вдалося. За освітою я філолог,  а працюю в IT-компанії. Це хороший контаст. В IT ти займаєшся точною роботою, тут – творчою. Це дозволяє переключатись.

Марина Ткачова

Коли я переїхала в Луцьк, шукала творчу віддушину. Волонтерка Тетяна Должко запросила мене на виставу «Віткацій є/ Віткація немає». Вона колись грала в цьому театрі. Більше року я до цього йшла. Почала спілкуватися з Русланою, ходити на рпепетиції, але постійно виникали якісь перешкоди, зайнятість, тренінги для вимушено переміщених осіб. Тоді влітку 2015-го моя донька Варвара долучилась до вистави «По білому», яку театр поставив під час джаз-фестивалю. А зараз я вже більше року теж задіяна.

Поза театром веду досить активний спосіб життя. Спільно з чоловіком Кирилом Ткачовим відкрили простір для роботи і відпочинку «Innerspace», займаюсь волонтерством, йогою, планую відновити роботу театральної студії для діток. Влітку працювала у міжнародному таборі «Джерела толерантності», де дітей знайомили з різними культурами, вчили не піддаватися стереотипам суспільства. Я маю бажання допомагати.  

Анастасія Горобець

Чому я погодилась на таку авантюру як «ГаРмИдЕр»? До вступу в університет я жила в Рівному і так упродовж 6-7 років грала в театрі. Хотіла знайти альтернативу в Луцьку. Ввела в пошуку Google «Театри в Луцьку». За першим посилання - «ГаРмИдЕр». Споглядань особливо не було, два-три місяці я підміняла акторів, а потім почала грати у виставах.

Поза театром чим я тільки не займаюся… Вчилась в математичному класі, закінчила філологію, працюю SMM-менеджером, граю в «ГаРмИдЕрі», малюю картини, шию одяг, фотографую, займаюсь репетиторством (німецька мова). До речі, речі мої уже продаються. Хто я? Думаю, що таки знайду собі використання.

Оксана Бречко

 Про «ГаРмИдЕр» дізналась завдяки передачі на Волинському. Довго думала, та не наважувалась. А далі, як буває, познайомилась з одними людьми, вони знали гармидерівців, почала ходити на вистави і нарешті спитала, коли можна прийти на репетицію. На репетиціях спостерігала, як готували виставу «Мазайло». Вперше свої сили спробувала в ролі міма у фарсі «Гарольд і Мод», а перша вистава - «Містерія любові». «ГаРмИдЕр» – це можливість спробувати щось нове і відкрити себе, я досить змінилась за цей час.

Закінчила математичний факультет. Працюю в IT, тестую веб-шаблони.

Якщо актори ще знаходять час на «позатеатральне» життя, то режисеру так не щастить.  

Руслана Порицька

- У мене в житті проектів, не пов'язаних з театром, немає. «Інколи «ГаРмИдЕр» займає 24 години на добу. Актори до мене навіть уві сні приходять. На вихідних можуть бути дзвінки, пов’язані з театральними справами, і я не можу не відповісти, - розповідає режисер. - Звісно, я є генератором і двигуном нашої справи, та ідеї – це заслуга колективного розуму театру. У процесі обговорення нової вистави, хтось дає ідею, вона трансформується, і вже не визначити, чия була початкова.

Окрім цього, Руслана Порицька постійно в пошуках нових напрямків розвитку, нових майданчиків для виступів.

- Ми працюємо при районному будинку. Незалежному театру, який не ставить на перший план комерцію, нереально вижити без підтримки держави. Ми можемо виграти грант і поставити виставу польського автора. На жаль, не маємо жодної нагоди взяти участь у програмі, яка була б пов’язана із презентацією української культури. Адже спектаклі «українські» готуємо винятково за наш кошт. Та ж ситуація з українськими театральними фестивалями, адже участь в них потребує інколи символічного, та все ж внеску, - ділиться враженнями жінка.

Але театрали не здаються і продовжують працювати нам на радість, адже такий він, «ГаРмИдЕр». Це ще не всі члени колективу. І кожен з них є настільки багатогранною особистістю, що можна про цей театр книгу писати. Але це вже завдання майбутнього. Та й не моє, певно...

Побачимося на виставах! Пам’ятаєте? Це - ознака хорошого смаку.

Текст: Елла Яцута

Фото: Любомир Безручко