Луцька школярка у США: як туди потрапити та чи легко навчатись?

Сьогодні існує велика кількість програм та грантів, завдяки яким учні загальноосвітніх шкіл мають можливість упродовж певного часу жити та навчатися за кордоном. Взявши участь у цих програмах,  вони отримують шанс набратися досвіду та долучитись до культури і традицій інших країн.

«Американська мрія» лучанки Софії

«Програма обміну майбутніх лідерів»(FLEX)– це програма культурного обміну Бюро у справах освіти і культури Державного департаменту США, яка адмініструється в Україні організацією Американської Ради з міжнародної освіти (American Councils) за підтримки Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Вона забезпечує школярів-учасників стипендією, яка покриває витрати на переїзд до США, навчання в американській школі упродовж одного академічного року і проживання в американській родині. Луцькі школярі щорічно мають можливість випробувати власні сили, щоб стати її учасниками.

Лучанка Софія Бурбан - одна з тих, кому вдалося стати фіналісткою «Програми обміну майбутніх лідерів» та поїхати до США. Дівчинка навчається в 11 класі, проживає у середньостатистичній американській родині у штаті Вірджинія (місто Вірджинія-Біч) у доволі великій за українськими мірками сім’ї, яка складається з 5 осіб – хост-мама, хост-тато, дві хост-сестрички та брат.

Софія розповідає, що американські міста вирізняються широкими вулицями, будинки та подвір’я добре освітлюються. У кожній родині по два-три автомобіля.

Кожному учневі по ляльці!

Щодо навчання, то слід зауважити, що американські школярі опановують необхідні знання за іншими методиками, аніж ті, до яких звикли ми в українських школах.

Діти прокидаються досить рано - о пів на шосту. Снідають, ідуть на зупинку, звідки їх забирає шкільний автобус.

Уроки розпочинаються о 7:10. Перерви тривають лише 5 хвилин. Під час «великої» перерви (Lunch-time) учні відвідують шкільну їдальню, де смакують картоплею фрі, бургерами і кока-колою, або їдять готовий Lunch-box (обід), який принесли з дому.

Американська система загальної освіти складається з 12 класів. Звичного для нас явища обов’язкових предметів у Штатах не існує. Кожен учень сам обирає їх для вивчення. Однак два обов’язкових все ж є. Це – «Історія Америки» та «Математика» (до 9 класу). Усе інше-на вибір.

Велика увага в американській школі приділяється вивченню предмета «Public speaking» (комунікативні навички, ораторське мистецтво). Популярними також є такі предмети, як «догляд за дітьми» - кожен учень отримує ляльку, яку потрібно навчитись переодягти, нагодувати, забезпечити їй повноцінний догляд. Користуються попитом уроки під час яких дівчаток навчають куховарити, а хлопців – майструвати, виконувати «чоловічу» роботу.

Щодня учні мають по 4 заняття. Три з них - окремі предмети, а четвертий - самопідготовка, під час якої вчитель контролює виконання домашніх завдань.

Усі навчальні дні поділяються на так звані «А» та «B» (різняться за переліком предметів), які чергуються. Тобто, у понеділок - це уроки «А», у вівторок - уроки «В». Заняття триває півтори години. Атмосфера інша, не така, до якої звикли волинські школярі. Учень вільно може встати під час уроку, вийти попити води, або ж походити класом. Однак займатися сторонніми справами, чи грати ігри на телефонах, що є типовим для наших учнів, тут категорично заборонено. Перед початком уроку клас попереджають, щоб учні не забули вимкнути телефони і вийняти навушники з вух.

Поняття «вчитель біля дошки» - відсутнє. Усе базується на спілкуванні. Дітей навчають поступово освоювати матеріал, підкріплюючи його на прикладах із реального життя. Також використовують ігри та інтерактивне спілкування. Учні у школах, за словами Софії, почуваються вільними і, зазвичай, охоче навчаються.

«Портібно віддати належне нашій системі освіти, адже наші учні набагато більше знають і краще орієнтуються у вивченому матеріалі. На американському уроці звичною є ситуація, коли вчитель ставить запитання, наприклад: «Яке місто є столицею Німеччини?» Учні ж швиденько заходять в Інтернет і гуглять цю інформацію. Так відбувається не лише з географією. Загальна обізнаність – не перевага американських учнів. Вони добре орієнтуються в історії Сполучених Штатів, але не більше», ˗  розповідає Софія.

Замість підручників - ноутбуки

Поняття «домашнє завдання» для американських школярів не існує. Адже увесь матеріал учні встигають закріпити на уроці самопідготовки.

До речі, у США немає ще однієї звичної кожному українському учневі речі – шкільних підручників. Щороку у всіх школах кожному учневі видають ноутбук, де «закачані» підручники і кожен предмет виведений окремим файлом. А вчителі часто скидають учням додаткову інформацію у електронному вигляді.

Після завершення навчання (приблизно в обідню пору) діти повертаються додому, відпочивають та займаються своїми справами. Увечері батьки повертаються додому з роботи. У більшості сімей існує традиція вечеряти разом, де всі члени родини діляться враженнями за день.

Український борщ нікого не залишить байдужим!

Софійка розповідає, що вже встигла нагодувати свою родину українським борщем власного приготування.

«Усім дуже сподобалось, навіть сестричкам. А ще мої хост-батьки розповіли, що їхня бабуся емігрувала з України до США в шестирічному віці. І завжди згадувала про смачний український борщ, але забула його смак. Оскільки мій борщ їм сподобався, то тепер, можливо, готуватимуть цю страву своїй родині», ˗   розповідає лучанка.

На завершення ж Софія додає, що на перший погляд американці усі дуже привітні і дружелюбні. Вони швидко знайомляться, спілкуються і вже за 2 хвилини після знайомства вважають тебе своєю подругою чи другом. Але наступного дня, зустрівшись у коридорі, просто вітаються і проходять повз. Дівчина зізнається, що їй надзвичайно цікаво пізнавати приємний, мирний і зовсім інший формат життя.

«Я намагаюся привчити свою нинішню американську родину до української культури, розповідаю про традиції. Одягнула братика та сестричок у вишиванки. На фото вони виглядають, як справжні українці!», - з усмішкою розповідає Софія Бурбан.

 Текст: Ірина Воїна

Фото з архіву Софії Бурбан