• Головна
  • Наталія Вірна: 20-річний шлях до дітей
Лучани
08:30, 15 листопада 2016 р.

Наталія Вірна: 20-річний шлях до дітей

Лучани

Лучанка Наталія Резнікова відмовилася працювати у школі відомого лікаря Валерія  Синельникова у Сімферополі після того, як там вивісили портрет Путіна. Як і багато інших переселенців, вона опинилася в Києві. І її життя почалося з нової сторінки.

Пані Наталія народилася і навчалася в Луцьку, здобула фах вчителя початкових класів і музики. Педагогіка захопила її одразу. Понад 20 років свого життя вона працює з дітьми.

Наталія Вірна: 20-річний шлях до дітей, фото-1
Наталія Вірна: 20-річний шлях до дітей, фото-2

 13096020_1777971855768093_9156302118789218769_n

Луцьк – знакове місто в житті пані Наталії. Тут вона познайомилася зі своїм чоловіком. Хоча той із Кривого Рогу. У студентські часи (а це був ще радянський період – авт.) практикували інтернаціональні міжвузівські відвідини. До нашого педінституту на свята часто приїжджали студенти з інших міст. В одній із таких делегацій, яку лучани приймали в урочищі Лопатень після 9 травня, були криворізькі студенти. А серед них – Вадим, майбутній інженер-будівельник.

У них понад 4 роки різниці. Пані Наталія старша за свого чоловіка. Але це не стало на заваді. Спершу вони листувалися, а згодом планували зустрічі: бачилися 3 рази на рік по 3 дні. Заміж пані Наталія виходила у Кривому Розі, навчаючись на четвертому курсі Луцького педінституту. Здобувши диплом, вона поїхала до чоловіка і на 18 років Кривий Ріг став її домом.

У Кривому Розі Наталія Резнікова спершу вчителювала у молодших класах загальноосвітньої школи, а згодом донька привела її до іншої, що працює за альтернативною методикою. Вони шукали майстерню, де виготовляють ляльки. Така була лише у вальдорфській школі. Лучанці настільки там сподобалося, що одразу погодилася працювати вчителькою продовженого дня у першому класі. Зарплата вальдорфського учителя була втричі меншою, ніж у традиційній ЗОШ. Але мрія переважила.

Відтоді пані Наталія працює саме за вальдорфською педагогічною методикою. Але школу змінила на садок. Каже, що дошкілля їй ближче.

 

Наталія Вірна: 20-річний шлях до дітей, фото-3

 

Життя складалося так, що сім’ї Резнікових часто доводилося переїздити. Після Кривого Рогу був Вознесенськ, потім – Одеса і Крим. У приватній школі Валерія Синельникова «Азъ Буки Веди», що у Сімферополі, пані Наталія пропрацювала 2 роки – до російського вторгнення. Раніше у тамтешньому приміщенні була військова казарма. Синельников уклав договір оренди й облаштував навчальний заклад. Школа й досі має спільний двір із військовою частиною. У березні 2014-го поблизу неї розташувалися озброєні «зелені чоловічки». Пані Наталія пригадує, що у ті дні було дійсно страшно. І чоловік її не пускав на роботу.

Усвідомлюючи всю небезпеку, вона зателефонувала батькам і попередила, що дітей ліпше не приводити. Дружина Валерія Синельникова поставила вчительці ультиматум: або виходити на роботу, або звільнятися. Оскільки на той час у школі вже вивісили портрет російського президента, а «зелених чоловічків» називали захисниками, Наталія Резнікова, не роздумуючи, написала заяву на звільнення. Згодом батьки забрали звідти дітей, намагалися організувати дитячий садок в іншому приміщенні. Але оскільки фінансово-платіжна система в Криму була паралізована, нічого не вдалося. Люди почали виїжджати. Зі школи Синельникова звільнилися і колеги пані Наталії.

 12

Сім’я Резнікових поїхала до Києва. Там вони живуть і зараз, орендують квартиру. Перший рік у столиці пані Наталія волонтерила, працювала з дітками переселенців.

Щороку вона приїжджає до Луцька. Тут живуть сестра і тато. Каже, що вдалася у дідуся по маминій лінії. Бо той теж був учителем початкових класів. Пані Наталія продовжує навчатись і передає свої знання малюкам. Музична освіта, здобута у Луцьку, їй дуже допомагає, бо навіть навчитися читати можна співаючи. Пише казки, авторські пісні, залюбки грає на гітарі. У творчо-педагогічних колах її знають як Наталію Вірну. Це її псевдонім. Любить співати і завжди в русі. Була активною у студентські роки, лишається такою і зараз.

Текст і фото Ірини Кунинець, а також надані Наталією Резніковою-Вірною.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Оголошення
live comments feed...