Надія Паскуаль: «В Україні вчителі кричать, а в Люксембурзі жартують»

Лучанка Надія Паскуаль уже третій рік навчається у Міжнародній школі м. Люксембург. Зараз вона у 9-му класі. Її перші шкільні роки минали в Україні. Тож дівчині є про що розповісти і з чим порівняти. Безумовно, приватна і державна школи мають чимало відмінностей не тільки в різних, а й в одній країні. Умови навчання, освітні програми різні. Особливість нинішньої Надійчиної школи ще й у тому, що вона – інтернаціональна: там і вчителі, і учні з різних країн, та й навіть континентів. Спілкуючись із нею, я й не мала на меті порівнювати навчальні заклади за критерієм «кращий-гірший». Більше цікавили сприйняття, відчуття, переживання 15-річної лучанки, котра потрапила у нове освітнє середовище.

Тільки зараз Надя почувається більш упевнено в новій школі. Спершу було непросто. Бо рівень англійської, яку в Україні вивчала поглиблено, виявився недостатнім. Їй знадобилося два роки, щоби розмовляти на рівні з багатьма своїми однокласниками. Різні навчальні предмети – хімія, біологія, фізика – мають свою термінологію. Англійська розмовна аж ніяк не допоможе.

Ще три роки тому Надя була єдиною українкою на багатотисячну школу. Зараз у ній навчається ще троє земляків. Але з ними дівчина не бачиться. Бо навчання, спілкування, взаємини між учнями побудовані за американською системою. Друзів знаходять за соціальним статусом, вподобаннями або приналежністю до певних груп. «Тут немає такого, як в Україні, щоб увесь клас кудись йшов. Усім класом ніхто не товаришує. Є групи дітей, які одні з одними дружать: наприклад, ему, популярна група, вища, «пафосних», «заучок» і т.д. Більше того, щороку змінюються учні й учителі в класі.» Групування відбувається і за рівнем знань, успішності, предметами. Але при цьому вчитель ніколи вголос не озвучує оцінку, вся інформація надсилається на персональний e-mail учня.

^CBA2E5156C56216B2851D51B56D9E0E740F8DEFE57B6A98B97^pimgpsh_fullsize_distr

Расизм і сексизм – дві великі теми люксембурзької школи. Там заборонено ображати будь-кого. «Якщо в Україні декотрі вчителі кричать, або ще й можуть вдарити, то тут це просто неможливо, - розповіла Надя. – Якщо учень поскаржиться на вчителя директору, того можуть звільнити. А торкатися до учня він взагалі не має права. Тут учителі щасливі, жартують. Якщо під час уроку хтось неналежно поводиться, вони просто піднімають догори руку. І це спрацьовує.» Але й про політику з вчителями у Люксембурзі не поговориш, як це було у Луцьку, додає дівчина.

Ніхто з учнів не обзиває і, тим більше, не б’є один одного. В школі є діти не тільки різної національності, а й сексуальної орієнтації. Якщо бодай хтось пожартує чи щось не те скаже, похід до директора гарантований. І покарання – у п’ятницю годину просидіти наодинці, самим із собою.

У 9-10 класах учні виконують певні роботи на користь держави. Директор школи щотижня розсилає перелік вакансій на персональні електронні скриньки. Наді, наприклад, випало бути ведучою свята до Дня Незалежності України, яке тривало 7 годин. Дівчина частково вела його, а також перекладала і співала.

^3059624A68FECE9FBC2661AF2DB5A69B20F74E88373B06B84E^pimgpsh_fullsize_distr

Надя співає у хорі – і це теж вважається роботою на благо школи. Ще їй дуже подобається театр. Це – шкільний предмет, якого немає в українській освітній системі. Школа повністю комп’ютеризована. Кожен має свій лептоп, а от зошити не обов’язкові. Предмети подаються триместрами. Наприклад, фізкультура може складатися з триместру гри у фрісбі, триместру плавання і триместру гри у бадмінтон. У школі представлені всі види спорту, потужна інфраструктура. Учні можуть після уроків вільно йти до спортзали й займатися на будь-яких тренажерах. Є також дуже багато гуртків.

У Надійчиному розкладі щодня 6 уроків по 1 годині кожен. Між ними є 5-хвилинні перерви, одна 20-хвилинна і годинна перерва на обід. Навчання починається о 8.25 і закінчується о 15.30. Шкільної форми немає, але є суворий дрес-код: не можна носити короткі спідниці й шорти, а також приходити з оголеними плечима і спиною. До школи можна потрапити тільки за спеціальними картками. Їх мають навіть батьки. Система охорони дуже серйозна. Зі школярами часто відпрацьовують ймовірні надзвичайні ситуації. Учням не дозволяється виходити за шкільні межі під час навчання.

^3B9AD93E4BE38FFF3FA62063D79200E3D1C6CC6CB2B8D9586B^pimgpsh_fullsize_distr

У люксембурзькій школі менше канікул, ніж в українських, і значно більше іспитів. Скажімо, у 10 класі їх понад 15. Учням виділяють місяць на підготовку, а екзаменаційний період триває 3 місяці.

Попри те, що важко, Наді навчання подобається. Вона ще й встигає займатися танцями, ходить до шкільної спортзали. Звичайно, дівчина сумує за українськими друзями і бабусею. Але хоче ще повчитися за кордоном. Після інтернаціональної школи у неї є всі шанси потрапити у Гарвард або Кембридж. І хоча попереду ще 3 роки школи, все ж вона про перспективу думає вже зараз.

^6A01C6AC4D57A83F56812755C12FEA8D8B7CC4B0711303AD16^pimgpsh_fullsize_distr

^80D6A28907DA7AC364CAF39E58C2F4AC1054311B95E78A39B5^pimgpsh_fullsize_distr

Текст: Ірина Кунинець

Фото зі сімейного архіву