"Робота у саду – це справжня релаксація", - Петро Хлєбнік

…Червонолиста слива, голуба туя, кулевидна сосна, пірамідальна сакура, плакуча береза. Усього до сотні видів декоративних та майже стільки ж видів плодових дерев. Зокрема, лише одних сортів яблунь у цьому переліку  -понад півсотні, груш- три десятки. Плюс понад двадцять сортів розкішних троянд. На присадибній ділянці лучанина Петра Хлєбніка –справжній міні-ботанічний сад.

Тут, на невеликій території розміром у 4 сотки, компактно вживається така кількість найрізноманітніших дерев, кущів і рослин, що здається, вони заперечують самі закони природи і почерговість приходу сезонів року. Петро Іванович розповідає, що на своєму обійсті у мікрорайоні Теремно він втілив у життя дитячу мрію.

«У мого дядька, батькового брата, був черешневий сад, -згадує мій співрозмовник. – Нас він туди не пускав, хіба зрідка пригощав якоюсь скляночкою ягід. А що нам, дітлахам, та жменя черешень! Дуже хотілось наїстися ягід досхочу. От я і мріяв – виросту і посаджу великий фруктовий сад. І всіх буду пригощати!»

А на екзотичні рослини чоловік вперше звернув увагу під час поїздок за кордон.  Свого часу Петро Хлєбнік закінчив Львівську консерваторію і довгі роки є учасником Заслуженого народного ансамблю пісні і танцю «Колос» з Торчина. Географія виступів волинських артистів широка – з концертними виступами вони об’їздили мало не півсвіту. З кожних гастролей чоловік повертався додому не з порожніми руками.

«За часів Союзу багато моїх колег привозили з таких поїздок апаратуру, крімпленові тканини, джинси – тоді у нас це вважалось найбільшим дефіцитом, -каже пан Хлєбнік. –А я на такі товари уваги не звертав - у мене в сумках були горщечки з рідкісними рослинами, гілочки чи саджанці екзотів. Плюс посібники по їх догляду».

За словами Петра Івановича, нині він має цілу бібліотеку спеціалізованої літератури українського, російського, польського, чеського та німецького видавництв. Цього вистачає, аби самотужки навчитись доглядати за рослинами. 

DSC_4718 — копия

До слова кажучи, у Петра Івановича це й справді виходить на відмінно. У переліку його вдалих експериментів -   груша, прищеплена на яблуні, бузок, що цвіте 10-ма різними відтінками кольорів, трояндове дерево, привите на шипшині.

DSC_4700 — копия (2)

DSC_4643 — копия — копия

Окрім цього, Петро Хлєбнік  також самотужки опанував основи ландшафного дизайну, і задля цього вирощує у себе чимало сортів вічнозелених туй, ялин та ялівців.

DSC_4645 — копия — копия

DSC_4724 — копия

DSC_4714 — копия (2)

DSC_4715 — копия

Що стосується фруктових дерев, то наразі чоловік працює у двох напрямках -  цікавиться новинками і відроджує старі забуті сорти. А ще Петро Хлєбнік – перший, хто в 60-х роках минулого століття почав у Луцьку вирощувати троянди. І нині від ранньої весни до пізньої осені на його обійсті милує око розмаїття сортів королеви квітів. 

DSC_4709 — копия

У свої 68 років Заслужений працівник культури України Петро Хлєбнік ще й досі їздить на гастролі з ансамблем «Колос» та працює у Волинському державному училищі культури і мистецтв викладачем по класу цимбалів. І, відверто кажучи, аж ніяк не виглядає на свій поважний вік. Каже, що його захоплення повертає сили, додає завзяття та піднімає настрій. 

«Робота у саду – це справжня релаксація для мене, -стверджує господар. –  На сцені буває чимало стресових ситуацій. Комусь здається, що відспівати чи відіграти номер – зовсім легко. Насправді це велика відповідальність. І робота з учнями – так само. А як тільки пройдешся по саду, заглянеш до кожної рослини, там підріжеш, тут підв’яжеш – де й втома дівається».

Текст: Вікторія ГРИЩУК 

Фото: Любомир БЕЗРУЧКО