Музичний супровід у маршрутках

Якість перевезень у міських маршрутках - тема актуальна та найбільш обговорювана. Окрім цього, пасажири звертають увагу і на музику, яка там лунає. Донедавна водії полюбляли слухати російський шансон. Якщо у містах Центральної України чи у маленьких райцентрах на це менш зважають, то лучани завжди відзначались особливим патріотизмом, неодноразову висуваючи зауваження водієві: негайно вимкніть цей "блатняк"!

Тут  мова йде як про патріотизм водіїв, так і пасажирів. Всі ми пам’ятаємо «старий-добрий» шансон, або ж звичайну російську «попсу», яка час від часу лунала з радіоприймачів. А про маршрутку, в якій би нас не «звеселяло» радіо, взагалі років 4-5 тому можна було тільки мріяти. Згадаймо Скрябінове «а шансон в салоні лунає».

Зараз в Луцьку простежується тенденція до позитивних змін. Поспілкувавшись із лучанами, та й на власному прикладі, дійшли висновку, що все ж російськомовні пісні лунають дедалі менше. Однак нині  у маршрутках або взагалі  нічого не грає, або ж інколи можна почути  українські весільні  пісні, «Океан Ельзи», «ТІК»...

Коли в автобусах звучить шансон, то, здебільшого, пасажирам це не подобається. Відтак вони просять водія вимкнути його, й він не заперечує. Та є й люди, яким байдуже, й вони продовжують слухати відповідну музику.  На це є декілька причин: соромно сказати , недалеко їхати, толерантність не дозволяє... Найчастіше просять вимкнути шансон саме чоловіки. 

Зокрема, викладачка СНУ імені Лесі Українки Олена Кошелюк зазначає, що коли вона чує у салоні маршрутки російський шансон, то завжди просить перемкнути на іншу хвилю, але «в таких випадках водій чомусь зовсім вимикає».

А  Жанна Бортник, викладачка Луцького педколеджу, пригадує випадок, коли просила у водія  вимкнути «попсу», а потім, розговорившись із ним, дізналась, що він брав участь в АТО. Однак всеодно любить слухати таку музику.

Цікавою є й думка лучан щодо звучання у маршрутках шансону. Виявляється, що у міських автобусах він майже не лунає, чого не можна сказати про міжміські.

Лучанка Оксана Побережнюк поділілась своїм методом боротьби із цим:

- Шансон грає практично в усіх маршрутках, особливо приміських. Це дуже дратує, бо часто у цих піснях використовують лайливі слова, блатний жаргон. Спочатку із цього приводу дуже обурювалася та просила водіїв принаймні стишити звук, але потім почала ставитися до цього по-філософськи. А ще взяла собі за правило: якщо водій грубіянить або вмикає шансон, то я йому не дякую при виході з маршрутки. Це, звичайно, ні на що не впливає і йому точно байдуже, але мені так спокійніше.

Ще один незвичний спосіб боротьби із засиллям російської музики придумала й книжковий відеоблогер Анна Єкименко-Поліщук:

- Коли чую українську музику, то обов’язково дякую водієві за плейлист. А останнім часом у маршрутці № 2 - гарна музика, то і намагаюсь більше їздити саме нею.

Якщо маршрут № 2 отримав схвальні відгуки від пасажирів, то ось ці номери потрапили під знак «шансон»: 12, 24, 22.

А от студентка Людмила Роспопа зауважує, що шансону в автобусах - небагато, частіше ж звучать українські весільні пісні.

- Сумно й тому, що озвучення для незрячих у маршрутках не працює, а радіо - так. Тобто люди з вадами зору можуть проїхатися з музичкою, але повз свою зупинку, - резюмує дівчина.

Текст: Елла Яцута