У Луцьку рушниками хотіли об’єднати всю Україну

В обласному центрі Волині вже втретє відбувся Всеукраїнський фестиваль «Вишиті обереги єднання». Дійство відбувалось 13 травня у Луцьку.

Вже не вперше на вихідні на Театральному майдані міста збирається чимало лучан, аби погуляти з родинами. Цьогоріч у неділю приводів було кілька, по-перше українці святкували прекрасне свято – день матері, а по-друге,  відбувся Всеукраїнський фестиваль «Вишиті обереги єднання».

Розпочалось дійство на Замковій Площі. Саме там юні таланти міста Луцька грали на бандурі, скрипці та інших музичних інструментах та співали народні та авторські пісні про маму. Щоправда, на майдані було не дуже людно, як розповідають самі організатори, скоріш за все жителі міста злякались поганої погоди.

Проте парад рушників все ж відбувся. На чолі колони, яка рухалась від замку до Театрального майдану йшов духовий оркестр управління МВС у Волинській області. За ним дівчатка несли рушники, багато з яких вишивали самі. На вулиці Братковського вони зустріли молоде подружжя, якому дозволили пройти під оберегами, мовляв, на щастя і хорошу долю.

Йшовши по вулиці Лесі Українки сучасники параду викликали чимало інтересу, адже люди виходили з магазинів подивитись на дивитись на дивину. До слова, на вітринах було теж чимало вишитих рушників – підприємці відгукнулись на прохання організаторів та прикрасили свої магазини.

У зв’язку з тим, що одночасно з фестивалем тривав й проект «Мистецька вулиця», то по дорозі можна було побачити чимало творчих колективів та людей, що продають вироби ручної роботи.

Чималенький мистецький ярмарок розгорнувся й на театральному майдані. Тут продавали вишиванки, вироби з бісеру, та, навіть, пропонували зробити на пам’ять зліпок ручки чи ніжки малюків.

По обіді відбулось офіційне відкриття «Вишитих оберегів єднання». Першими виступали представники духовенства, зокрема секретар Волинської єпархії УПЦ протоієрей Миколай Бондарук, декан Свято-Троїцького кафедрального собору УПЦ КП протоієрей Микола Нецкар, а також священнослужитель храму Святого Василія Великого УГКЦ ієромонах Августин. Останній, до слова був у вишитій сорочці. Він розповів, що її своїми руками зробила його мати.

Луцький міський голова Микола Романюк зауважив, що від душі хоче привітати усіх з гарним святом, але в першу чергу – мам. «Знаєте, я щаслива людина. Я сьогодні вранці зателефонував до мами, привітав її з святом і подякував за те, що вона така є. Мама заплакала. Я сказав: «Мамо, не плачте», але вона відповіла, що знає, що я вже дідусь, а вона – прабубася. І додала: «І яка я від цього – щаслива», - розповів про свій діалог градоначальник. Він побажав мамам, щоб вони плакали тільки від радості, а дітки приносили тільки гарні, добрі новини про своє життя. Він подякував усім, хто прийшов у місто з рушниками.

Завітали на фестиваль й гості - мер міста Славута Хмельницької області Василь Сидор привіз до Луцька вишитий прапор. Він передав вітання усім берегиням. За словами Сидора ми – зобов’язані берегти історію, пам’ятати тих людей, які берегли мову, які не відмовились від батьківської ідеї, а саме тому – сьогодні делегація приїхала до Луцька з вишитим прапором, аби показати, що традиції – продовжуються.

Приїхав на свято представник національного проекту «Книга рекордів України» Олександр Шустерук. Він зауважив, що вже не раз казав, що Луцьк – найкраще місто на планеті, адже все тут – неповторне. «В минулому році я сказав, що Луцьк є столицею рекордів. Сьогодні я хочу сказати, що Луцьк – є патріотичною столицею рекордів», - зауважив він. Шустерук додав, що хотів би, щоб сьогодні був встановлений новий рекорд, але навіть, якщо цього не станеться – головне, щоб лучани любили своє місто.

Автор проекту, заслужений діяч мистецтв України Віталій Іваницький в першу чергу привітав усіх матерів, бабусь і майбутніх мам та побажав добра, щастя та добробуту у сім’ях. Він подякував Богу, що дає йому сил і натхнення здійснювати такі мистецькі проекти. За його словами сьогодні на Театральному майдані зібралось чимало людей, які не залежно від політичних уподобань, від поглядів, які несуть суперечку у нашому житті прийшли з вишитими рушниками, адже це – символ і оберіг нашої держави. «І він сьогодні з’єднує нас, щоб ще раз сказати, що ми – справжні українці, гордимося своєю нацією і продовжуємо традиції наших бабусь і наших мам», - додав він.

Опісля учасники фестивалю вишикувались у велику шеренгу, тримаючи свої рушники від Театрального майдану аж до повороту на вулицю Сенаторки Левчанівської. До речі, багато лучан зшивали свої обереги разом, так, один з найбільших рушників складався з сімнадцяти маленьких. Були тут й старі речі, зроблені ще на початку минулого сторіччя. Так, один оберіг вишитий гладдю, на ньому зображений герб України. За словами власниці рушника він дістався їй ще від прабабусі, яка виконала роботу у 1930 році.

Проте, не зважаючи на велику кількість людей поставити новий рекорд – «Найдовший рушник в Україні» – не вдалося. Усього нарахували 1 кілометр 130 метрів полотна. Представник національного проекту «Книга рекордів України» Олександр Шустерук розповів про те, що лучанам не вдалося побити свій власний рекорд, адже раніше вони створили таке диво, яке було 1 кілометр 610 метрів завтовшки. «Але справа не в рекорді, а в людях, які прийшли сюди та показали свої рушники, свої обереги», - зауважив він.