Волинські баскетболісти привітали музичний гурт з ювілеєм

20 років творчої діяльності…  Нехай ця фраза і є попсовою та широкомасштабною, проте й вона не може охопити всіх граней мистецького генія колективу Олександра Положинського.

Коли неймовірно дотепний кавеенівський екс-капітан створив гурт і вийшов на сцену луцької «Просвіти» у відбірному турі фестивалю «Червона рута», глядачі та керівники фесту зрозуміли, що то майбутні фаворити, - повідомляє прес-служба БК «Волиньбаскет».

Їхнє «З дому ввечері тікали, повертались вранці, бо всю ніч протанцювали божевільні танці» зводили з розуму Харків-97 (тоді першу премію лучани розділили з ТНМК).

Минав час, з’являлися нові проекти, вмирали нерентабельні, однак «Тартак» вперто ламав стереотипи своїми хітярами «100%-ий плагіат», «Буча-Чака», «Ну, пострибай», «Зимаматимачуха».

Звісно, для тогочасного українського шоу-бізнесу філологічні сміливості а-ля «Жує мене журба, спокою нема – Оля-ля» (франц.) чи «Wимкни sweetЛО» (англ.) стали ковтком свіжого повітря.

Потім були певні метаморфози в історії «пилорамників» на кшталт альбому «Соплі та сльози». У  той же час вийшла у світ запальна «Україно, забивай» (до ЧС-2006 з футболу в Німеччині).

Після певної паузи «Тартак» зазвучав по-новому. До звичних  драйву, іронії та шаленої позитивної енергії, які проймають до останнього нерва, додались якісь невидимі глибина та сенсорика. І пізнаються вони не першої і навіть не з другої ноти.  Сучасний «Тартак» треба відчути серцем.

Олександре, від усієї душі прийміть вітання від Ваших найпалкіших шанувальників з баскетбольного клубу «Волиньбаскет». Як Ваш «Лицарський хрест» дає сил нашій команді, так нехай  і наша любов додає наснаги «Тартаку» ще років так на 20 (потім ми побажаємо ще))).

До слова, лідер гурту Сашко Положинський підтримує клуб. Також він є членом піклувальної ради при БК "Волиньбаскет", яку створили, аби запобігти знищенню команди.