Лучанка шиє книги з фетру

Коли племінникові Тетяни Корчук виповнювався рочок, улюблена тітонька хотіла, аби її подарунок запам’ятався малечі надовго, був оригінальним та корисним.

 Тож, коли побачила в мережі незвичну книжечку, загорілася бажанням втілити у життя щось подібне. Свого часу Таня майструвала сережки, тож, маючи хендмейдне минуле, наважилася взятися за роботу.

Про це повідомляє Інформаційне агентство "Волинські новини".

– Це не традиційна паперова книжка, а виріб, який виготовляється з фетру, бавовняної тканини, різних ґудзиків, застібок, липучок, швейної фурнітури. Одне слово, всього, що дозволяє автору фантазія. Процес виготовлення досить непростий та має певні секрети. Чим наповнити, як зшити – доводилося всього вчитися – як на власних помилках, так і на спеціалізованих майстер-класах, – розповідає Тетяна.
Замість сторінок – зшиті шматочки бавовни, простір між якими наповнюють синтепоном. А замість картинок та літер – іграшки з фетру, кубики, намистинки, стрічки, які можна відчіплювати, рухати, розкладати.

Таня зізнається, що спочатку її племінник був до іграшки байдужим, а ось дорослі гості свята раділи, наче діти.

– Тоді йому подобалося лише гратися застібкою. А нині, коли Тимофійку вже майже два роки, він виконує усі завдання, – розповідає майстриня.

Уже після прочитання відповідної літератури з педагогіки дівчина дійшла виснов­ку, що для кожного віку слід застосовувати завдання різної складності. Малечі до року цікавіші більш прості забави – наприклад, можна використовувати розвивальні іграшки з брязкальцями, зйомними деталями на липучках. А ось вправно виконувати завдання з різноманітними застібками, шнурівками, поєднанням форм і кольорів зможуть малюки, яким уже два-три роки.

Така незвична іграшка дозволяє не прос­то бавитися, а й вчитися, розвиває моторику, сприйняття, сенсорику, орієнтування в просторі. Адже завдяки дотику малеча вчиться сприймати світ, розрізняти, що кругле, а що пласкої форми, випрацьовує хапальний рефлекс.

– Відомо, що мозок пов’язаний із відчуттями. Якщо розробляти пальчики, дитинка скоріше почне розмовляти, – додає майстриня.

Сюжети для книжок – найрізноманітніші. Можна покласти в основу казку, а маля самостійно вигадуватиме власні історії, рухатиме дійовими персонажами, ба навіть зможе влаш­тувати справжнісіньку лялькову театральну виставу.

Більш дорослих діток завдяки книжці можна навчити зав’язувати шнурівки, правильно переходити дорогу, лічити та розв’язувати прості математичні приклади, визначати годину на циферблаті.

Єдине побажання – аби в процесі «читання» брав участь дорослий. Він допоможе зорієнтувати малечу, підказати.

На виготовлення першої такої книжки у Тетяни пішло приблизно два місяці. Уже коли за плечима понад десяток виробів, свій дебют майстриня оцінює досить критично. Одначе та книжечка не змінила форми, кольору й досі служить.

Особливу увагу Тетяна звертає на матеріали – вони мають бути якісні, аби дитинка могла їх тягнути, кидати, кусати і при цьому не зашкодила собі. Окрім цього, книжку можна прати руками, а отже, потрібно використовувати такі тканини, які не змінюють колір та форму. Робота дуже кропітка. Чимало деталей потрібно шити вручну, додатково прострочувати на машинці, а кожен вузлик на звороті ще й укріпити гарячим клеєм. На одній із таких розвивальних книжок було 63 елементи, які можна зняти. Це в Тані поки що рекорд.

Після того як майстриня зробила кілька книжок на подарунки, вироби почали замовляти й незнайомі люди. При чім одна з книжок помандрувала аж до далекої Італії. Такі подарунки часто бувають іменні. А особливо тішиться майстриня, коли батьки-замовники ніяк не обмежують автора і дозволяють втілити свої фантазії.

– Найбільше тішуся, коли надсилають фотографії, як дітки бавляться з книжками, вивчають їх, досліджують. Збираю ті скарби в окремий альбом, – розповідає майстриня.

У планах Тетяни – зробити книжечку-абетку, ляльковий будинок, колекцію окремих розвивальних іграшок, зокрема, іграшок-шукалок (наповнених намистинками, серед яких малюк намагається знайти більш об’ємний предмет) та багато іншого. Втім поки що на це все бракує часу. Адже, окрім хобі, Таня працює в ІТ-компанії та має чоловіка, який, каже зі сміхом, скоро почне ревнувати її до швейної машинки.