Йосиф чи Спиридон: як ворожили студентки СНУ

Так історично склалось, що на Андрія дівчата «бавляться» у чаклунок. Ворожіння - один із способів передбачити майбутнє. Навіть ті, хто не вірить у всілякі «забобони» та «меседжі долі», спокушаються «зазирнути» у прийдешній день. Молодиці влаштовують, свого роду, дівич-вечір, і різними способами намагаються дізнатися ім’я судженого.



Так, журналістка  "0332.ua. Сайт міста Луцька"  не вбереглась від спокуси грудневого свята, і разом із студентками СНУ вирішила поворожити у гуртожитку №6. Традиційно, дізнатись свою долю я та мої подруги вирішили за допомогою ниток. На карниз кожна дівчина зав’язала по нитці, а потім одночасно підпалили усі. Чия згорить скоріше, та пані вийде заміж першою, чия друга –  буде наступною, і так до останньої. Кожного року нитки у нас згоряють у різній послідовності. Тому нерозумно вірити у те, що не підтверджується  роками.

Дізнавшись, на кого найближчим часом чекає заміжжя, ми переходимо до наступного способу ворожіння.

У три склянки наливаємо звичайну воду. В одну з них додаємо сіль, в іншу цукор, а третя - лишається із звичайною водою. Дівчата обирають одну із трьох склянок і надпивають. Якщо  випити солодку воду  –  життя буде солодким, солону – значить доля обіцяє часті сльози. Коли дівчині дістається ємність із звичайною водою - це означає, що вона наворожила собі звичайне непримітне життя. Цікаво, що майже усім дісталась солона вода. Логічно було б засмутитись, але на нас ще чекали «великі справи».

Цікавим є ворожіння на те, що ж стане причиною заміжжя кожної з молодиць: велика любов, розрахунок та гроші, вагітність.

Беремо три подушки, під них кладемо ляльку, гроші і перстень. Дівчина стає біля цих подушок, крутиться і сідає на якусь із них. По тому, що знаходиться під подушкою і визначають причину майбутнього заміжжя дівчини. Якщо перстень, вона візьме шлюб по любові, лялька – через вагітність, гроші – за розрахунком. Дивно те, що кожна із нас сіла на різну подушку. 

Та, щоб впевнитись в тому, що лише одна з нас вийде заміж по коханню, вирішуємо поворожити схожим способом.

Ці ж «атрибути» розкладаємо по кутках кімнати, одній із дівчат зав'язуємо очі, крутимо. В який куток піде, так заміж і вийде. Щоправда, у четвертий куток забули покласти пляшку. Кажуть, якщо незаміжня дівчина обере її, то чоловік буде п'яницею. Цікаво, правда ж?

Коли нитки вже всі згоріли, вода випита а подушки прим’яті - гріх не дізнатись ім’я судженого. Хоч надворі мороз і сильний вітер, ми не полінувались вибігти на вулицю, щоб дізнатись, як же зватимуть коханого. Кожна з нас підходила до незнайомих чоловіків, і запитувала їхні імена. Окремі здогадалися для чого ці «знайомства», тож назвалися Йосифами та Спиридонами. Однак, оцінивши «жарти» перехожих, ми не полінувались знайти серед них чесних. В результаті кожна із нас повернулась у гуртожиток знаючи ім'я "судженого"і одразу почали пригадувати усіх знайомих, які мають такі ж імена, якими називалися зустрічні чоловіки.

На цьому етапі ворожіння ми завершили. Змучені, проте "проінформовані" про майбутнє, кожна з нас лягла спати. Не дивно, що прокинувшись, почали ділитись снами. Чи то емоції зіграли своє, чи і справді "ніч на Андрія!" є містичною, але кожній із нас наснився парубок. Хоч більшість моїх подруг не вірить у ці «ігри у ворожок», проте ми непогано розважились. Впевнена, що навіть після кепкування із вчорашніх «ритуалів», ми шукатимемо хлопців саме з тими іменами, що собі наворожили. Бо жінки вірять у долю, хоч вдало це приховують.


Текст: Анастасія Качина

При передруці матеріалу є обов’язковим посилання на «http://www.0332.ua/».