Як і навіщо бути BookTube блогером в Україні?

Відеоблоги – явище надзвичайно популярне в Штатах та в Європі, але воно лише зараз починає «ставати на ноги» в Україні. А про книжкові блоги говорити і, як кажуть, плакати. Точніше, так думає більшість. А насправді у нас в Україні YouTube також набирає обертів. Один «книжковий» відеоблогер живе і творить у нашому місті. Знайомтесь – Анна Єкименко-Поліщук, дівчина з довжелезним списком книжок для купівлі.

- Аню, запитання від усіх мам і татусів. Як привити дітям любов до книжки? Яким секретом володіють твої батьки?

- Мені дуже багато читала мама. Але я не впевнена, що це дало позитивні результати. Впродовж перших трьох років в школі було не дуже весело, бо я вже ці всі тексти чула! Читання до мене прийшло в шостому класі завдяки моїй вчительці Розумовській Ніні Іванівні. Ми ставили вистави за творами, які вчили. І ти не можеш в цій ситуації не прочитати «Пригоди Тома Сойєра», адже хочеш пройти кастинг і отримати роль. Це насправді було надзвичайно захопливо! Першу  велику книгу я теж осилила в шостому класі. Це був роман «Собор Паризької Богоматері». Я лише пропустила главу «Париж з висоти пташиного польоту», бо не любила описи і зараз частенько їх пропускаю. Я читала за можливості всю рекомендовану програмою школи та університету літературу в повному обсязі. А тепер вже маю змогу обирати те, що мені до вподоби.

- І що ж тобі до вподоби?

- Раніше у мене був рідер, але після його «смерті» вирішила читати книги лише в паперовому варіанті і лише українською мовою. Ще однією принциповою позицією є надавати перевагу виданням українського виробництва. Я розумію, що більшу частину я можу скачати в Інтернеті, але хочу підтримувати вітчизняне книговидавництво. Якщо ми хочемо мати якісні переклади українською, ми повинні купувати книги.

- А якщо твір є в перекладі лише російською мовою?

- Російською я читаю тексти російськомовних авторів. Якщо можу читати в оригіналі, звичайно, читатиму.

- Виникало бажання вивчити мову заради того, аби прочитати тексти певного автора в оригіналі?

- Я завжди хотіла прочитати «Самотність в мережі» Вишневського польською. Страшенно не подобається український переклад. Намагалась вивчити мову і тепер можу перекладати з польської дитячі віршики.

DSC_0552 - копия

- Чому ти більше не працюєш в літературному об’єднанні «100 Вт»?

- У мене фізично не було можливості. На жаль, гроші теж треба заробляти. Нас було двоє – Я і Володимир Столярчук. Більше того, я була переконана, що в організації повинні бути велика команда, натхнення і гроші. І YouTube став для мене новим способом працювати з літературою. Але, сподіваюсь, що я повернусь до менеджерської діяльності.

- Як з’явилась ідея вести свій блог про книги?

- Ми реалізовували проект «Домашня бібліотека», під час заходів якого шестеро осіб могли розповісти про нещодавно прочитані тексти або ті, які справді дуже захопили. В кожного було 15 хвилин на виступ. До YouTube я довго не могла «дійти». А після участі у «Вільній школі маркетингу» зрозуміла, що коли ти хочеш щось зробити, то сідай і роби вже! Тоді я записала перші два відео і зупинятися вже не можна було. Люди почали підписуватися, коментувати, лайкати. Тепер щотижня я намагаюсь 1-2 відео опублікувати. А читаю я ще більше. За 4 місяці на моєму каналі більше 10 000 переглядів.

- Як і з ким знімаєш відео?

- Мені допомагає чоловік - Віталій Поліщук. І колись я видам книгу про наші «бекстейджі». Триває зйомка близько години.

- Скільки книг ти прочитуєш за тиждень?

- Від двох і більше. Звичайно, якщо за обсягом книга дуже велика, то одну в тиждень. Так було із книгою «Долі та фурії» Лорен Грофф, в якій майже 500 сторінок. У мене правило – читати не менше 10 сторінок за добу. Цікаву книгу «проковтую» за ніч. Так було із романом Рути Шепетіс «Поміж сірих сутінків».

- Чому для каналу обрала назву саме «Color Life»?

- Культура, читання особливо, надає кольору нашому життю. Я хотіла робити канал про книги та подорожі. І про мандрівки теж відзняли дуже багато, та бракує часу їх переглянути. Також намагаюсь відвідувати презентації в Луцьку і про це робити відео.

- За якими відомими блогерами стежиш і яких українських чи неукраїнських вважаєш зразковими?

- В Україні насправді україномовних відеоблогерів не більше десяти. Російськомовних дуже багато, адже це значно збільшує аудиторію. Блоги російською мовою можуть переглядати і в Україні, і Росії, і Білорусі. З україномовними відеоблогерами ми активно спілкуємося, у нас є спільна група в Facebook, ми зустрічалися під час останнього Форуму видавців. Я сподіваюся, що таки зробимо відкриту лекцію чи міні-лабораторію у рамках «Книжкового Арсеналу». Ми по-різному ведемо блоги. Одні намагаються працювати в напрямку літературної критики. Я хочу розповісти про книгу людям, які люблять читати. Роблю «лайтові» відео, аби за 7 хвилин людина вирішила, чи йти їй в книгарню. Найбільше комунікую з «AnnikaBlog» з Тернополя та Людою Дмитрук «Вишневий Цвіт» з Києва.

- Чи критикуєте один одного?

- Так. Коментуємо освітлення, позу, в якій сидить блогер, тощо. Тим більш, ми часто читаємо одні і ті ж книги, а думки щодо них маємо різні. Починаємо дискутувати.

-  Що робити з виданнями, які не сподобалися? 

- Для таких книг є рубрика «Поза оглядами». Ти швидко перераховуєш книги і не зупиняєшся на якійсь конкретно. Я не хочу поки робити негативних відгуків. Якщо людина налаштована позитивно, то вона і притягуватиме позитив. Є люди, яким ці книги дуже сподобалися, до прикладу, бестселер «Самотність простих чисел» Пауло Джордано. Видання добре прорекламували та зробили якісний преклад Воно вийшло друком у «Видавництві Старого лева». Але мені не сподобалось. І я не зніматиму блог.

-  Як ти плануєш розвивати канал, перетворити це з хобі на роботу?

-  Я сумніваюсь, що це можна буде зробити роботою. Хоча мене часто запитують, навіщо це робити, адже прибутку нема. Максимум – видавництво книжечку якусь пришле. Я хочу, щоб люди читали. Хоча насправді українці багато читають. Я знаю, що в будь-який час в Книгарні «Є» зустріну знайомих. У нас і книгарні розвиваються, і видавництва. Я вважаю, що зараз наша книговидавнича справа на стадії розквіту. Погляньте, як цього року «вистрілили» «Віват» та «Наш формат».

- Чи зверталися письменники з проханням зробити огляд на їхню книгу?

- Мені надсилали книги видавництва «Віват» та «Старий Лев». Не було жодних примушувань. Я могла робити чи не робити огляди. Мені прислали книгу «Котячі мандри» Лани Ра для блогу. Я познайомилися з авторкою, була на презентації. Довго думала, як зробити відео на дитячу книгу, але, здається, все вдалося.

- На які видання не робитимеш оглядів?           

- Я читаю дуже багато бізнес-літератури про рекламу, про маркетинг. Чекаю, коли «Наш Формат» видасть «Чорний лебідь», яку називають «настільною книгою маркетолога». 

- Хто твої улюблені українські сучасні письменники?

- Ярослав Мельник. Він пише антиутопії. Ось зараз я читаю дуже прискіпливо «Забуття» Тані Малярчук. Адже дуже хотіла, щоб «Маша, або Постфашизм» Ярослава Мельника перемогла в конкурсі «Книги року BBС». Хоча я розумію, що він з романом «Далекий простір» переміг минулого року, а не всім письменникам взагалі вдається потрапити у фіналісти.

- За новинками яких видавництв стежиш особливо пильно?

- Останнім часом набирає обертів «Віват». Стежу за всіма великими видавництвами, підписана на їхні розсилки. 

- Які навпаки розчарували?

-  У «Клубу сімейного дозвілля» невтішна ситуація з перекладами. Хотіла купити «Мою неймовірну подругу» Елени Ферранте, але так і не придбала. Пізніше почали виходити коментарі щодо неякісного перекладу. Її врешті зняли з продажу. Шкода, що ситуація з Кінгом їх не навчила і все знову повторилось.

- Чи хотіла б працювати у видавництві?

-  Я б дуже хотіла принаймні бачити, як відбувається цей процес. Але в Україні нема і хорошого літературного сайту. Їм навіть до російського «Лабіринту» дуже далеко. «Yakaboo» (російськомовний) намагаються працювати. З книжкових інтернет-магазинів я купую на «ВсіКниги», бо вони не лише продають, але і роблять відеоогляди, пишуть хороші рецензії. Я б працювала або у видавництві, або у штаті такого сайту.

- Наостанок зроби для «Луцька Творчого» відгук на «Забуття» Тані Малярчук, оскільки ти зараз читаєш саме цю книгу.

- «Забуття» Тані Малярчук – переможець цьогорічного конкурсу «Книга року BBC». Мені дуже сподобалась її попередній роман «Біографія випадкового чуда». Я його прочитала за дві години за кавою. Мені найбільше подобається частина про головну героїню. В романі дві основні лінії – про драми головної героїні та історія В’ячеслава Липинського. Я розумію, що історична частина потребувала колосальної роботи і розумію, чому журі віддали перемогу цій книзі. І взагалі не можна зіставляти історичний роман і антиутопію, як у Ярослава Мельника. Але серед книжок списку BBC вона одна з найкращих. 

Реклама на правах «Луцька Творчого»!

Підписуйтеся на канал Анни Єкименко-Поліщук «Color Life», дивіться огляди та купуйте книги! Адже книга - найкращий подарунок, як кажуть.

З вами був «Луцьк Творчий»!

Текст: Елла Яцута

Фото: Любомир Безручко

При передруці матеріалу є обов’язковим посилання на «http://www.0332.ua/»