• Головна
  • Алла Харчук: «Я хотіла малювати тварин, а мені давали баняки»
Лучани
21:00, 17 січня 2017 р.

Алла Харчук: «Я хотіла малювати тварин, а мені давали баняки»

Лучани

Про таких як Алла Харчук кажуть: зробила себе сама. 33-річна художниця змалку знала, чого хоче. Вона й досі працює за принципом: хочеш – роби. І завжди має багато ідей. Навіть мусить себе іноді зупиняти. Своїх учнів лучанка називає ліпшими друзями. Вона – як справжня жінка – любить, щоб довкола все було гарним. Навіть місця для своїх виставок підбирає або облаштовує за такою умовою. І не боїться експериментувати. Особливо з кольорами. В її вбранні можуть легко поєднатися зелений із яскравим червоним. Каже, що правило, сповідуване ще нашими мамами, коли «до чорного підходить усе», насправді не є беззаперечною істиною.

Алла Харчук: «Я хотіла малювати тварин, а мені давали баняки», фото-1

У 8 років Алла дуже захотіла у художню школу. Але туди брали лише з 10-ти. Тому два роки ще довелося чекати. Вона малювала завжди. Так було, є й, очевидно, вже буде.

Але у худжній школі її чекали перші дитячі розчарування. Одне з них – оцінювання, а друге – натюрморти. «Мене дуже розчаровували оцінки. Щоб отримати п’ятірку, треба було малювати як учителька. А я малювала по-іншому. Тому в дипломі маю одну четвірку. І своїм учням оцінок не ставлю.»

Малювати глечики і баняки дівчинці теж не дуже подобалося. А вони у навчальній програмі були довго. Тоді як їй хотілося зображати тварин. Але вчитель зумів переконати: навчишся натюрморти – зможеш і тварин.

Згадуючи ті свої дитячі страждання, зараз Алла своїх учнів навчає по-іншому.

Алла Харчук: «Я хотіла малювати тварин, а мені давали баняки», фото-2

Перша учениця в художниці з’явилася 7 років тому. Це була дочка знайомих. Вона не хотіла навчатися у художній школі й Аллу впросили взятися за вчителювання. Згодом прийшов ще один учень. І так поступово виникла арт-студія «Світ творчих людей». Заняття спочатку відбувалися в художниці вдома, а тепер це орендована кімната, наповнена особливою атмосферою: у ній звучить музика, а кожна річ – від прикрас до крісла і вішалки – мають авторський стиль. Адже вчитель має надихати, переконана майстриня.

До неї приходять і діти, і дорослі. Якщо менші учні поводяться по-різному, часто лінуються малювати, то старші, навпаки, йдуть за мрією. Бо колись дуже хотіли, але не склалося. Тепер надолужують.

Алла Харчук: «Я хотіла малювати тварин, а мені давали баняки», фото-3

Алла Харчук не входить до Спілки художників. Це її свідомий вибір. Бо не бачить сенсу у тому, щоб бути формально приналежною до чогось чи до когось. Свої виставки вона організовує сама. Влаштовує їх у галереях, бібліотеках, кав’ярнях. Одну з них – «Квінтесенція жіночності» - ще можна побачити в Обласній бібліотеці для дітей, що на пр-ті Волі.

Алла Харчук: «Я хотіла малювати тварин, а мені давали баняки», фото-4

Хоча улюблений колір художниці червоний, одна з попередніх виставок була у «лавандовому субтоні». Бо лаванда – квітка натхненна.

Алла Харчук: «Я хотіла малювати тварин, а мені давали баняки», фото-5

А в останній день цієї зими Алла хоче показати лучанам свій новий проект «Сезони любові». Про взаємини між чоловіком та жінкою, котрі – як пори року.

DSC_6517 2

DSC_6517 2

Алла Харчук: «Я хотіла малювати тварин, а мені давали баняки», фото-7

Попри те, що художниця завжди в роботі, сім’я для неї – на першому місці. Подружжя Харчуків – дуже творче. Чоловік Дмитро виготовляє аксесуари зі шкіри, а раніше шив взуття. Алла, крім того, що малює і вчителює, робить прикраси із вовни, розписує одяг і стіни.

Алла Харчук: «Я хотіла малювати тварин, а мені давали баняки», фото-8
Алла Харчук: «Я хотіла малювати тварин, а мені давали баняки», фото-9

Лучанка часто навідується у Будинок маляти. Проводила там заняття, а ще – розписала стіни у спальні й актовій залі. Вона мріє видати для дітей книгу віршів своєї вчительки, яку проілюструвала ще в 16 років. Цей проект досі лежить «у шухляді». Бо наразі у мисткині на його реалізацію немає коштів. А меценати відгукуються не надто охоче.

Алла Харчук: «Я хотіла малювати тварин, а мені давали баняки», фото-10

Картини Алли Харчук є у різних країнах. Найбільше – у Чехії. Їх купують, бо це гарний подарунок чи доповнення до інтер’єру.

Тим, що малює, вона завдячує своїй наполегливості, праці і якоюсь мірою - своїй мамі. Бо та, читаючи казки у дитинстві, завжди малювала до них героїв. Це, очевидно, й стало тим поштовхом, який веде життям і сьогодні.

 Текст Ірини Кунинець, фото Любомира Безручка, а також надані Аллою Харчук.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити
live comments feed...