Схема "ВВВ" поблизу заводу "Кромберг енд Шуберт" (ФОТО)

Майже щодня за сорок хвилин (між закінченням і початком зміни) нелегальних торгів алкоголем біля відомого у Луцьку підприємства «Кромберг енд Шуберт» продається приблизно 5 ящиків горілки та 10 - пива. Проданий алкоголь випивається заводчанами прямо на місці.

Але найнеприємнішим фактом є те, що під заводом збувається близько 30 ящиків пива та 10 ящиків горілки НЕВІДОМОГО ПОХОДЖЕННЯ. Чистий прибуток «точки» - близько 1000 гривень в день. У той же час  депутати Луцької міської ради озвучують запити «в повітря», а державні структури перекладають відповідальність один на одного.

Журналісти ІА "Волинські новини" побували на місці нелегальної торгівлі спиртними напоями та спробували дізнались, як місцева влада бореться з цим незаконним явищем.

Отже, за 30 хвилин до закінчення чергової зміни на заводі «Кромберг енд Шуберт» на праковці розгортається "українский ярмарок": з’їжджаються десятки «торгових точок на колесах», які торгують в період між змінами. Вони пропонують придбати все, що душа забажає з багажника легковика або «мінівена»: ковбасу, солодощі, хліб, фрукти. А як душа бажає чого міцнішого, то в наявності завжди горілка по ціні 30 гривень за 0,5л.

Постійні клієнти затоварюються за принципом ВВВ: відпрацював-вийшов-випив.

Таокж ще є дві "точки" на Новому ринку, замасковані під «чай, кава, хот-дог».

Система продажу алкоголю продумана до дрібниць: автомобіль продає нелегальне спиртне просто на парковці заводу в одному ряді з іншими машинами-прилавками. 

Так, депутат міської ради, який подавав депутатський запит з приводу не легальної торгівлі алкоголем під заводом, Микола Яручик під час візиту на точку продажу, скажімо так, експериментально придбав пляшку невідомої речовини із значним вмістом спирту за 30 гривень.

«Так, це схоже на розведений спирт. А що може зробити депутат в такому випадку? Я подав інформацію в прокуратуру, управління поліції та державну фіскальну службу з приводу цього правопорушення, на папері мені всі відзвітувались про те, що проблему вирішено», - виправдовувався Микола Яручик.

Цікаво, що територія на якій стоїть завод «Кромберг енд Шуберт», належить до Боратинської сільської ради, головою якої є Сергій Яручик, рідний брат депутата Луцької міської ради Миколи Яручика.

Голова Боратинської сільської ради Сергій Яручик каже, що про проблему знає. Переконує, що сільська рада не давала жодних дозволів на торгівлю біля заводу, а те що там ще й реалізовують нелегальний алкоголь дуже бентежить сільського голову. Проте на питання журналістів про шляхи вирішення проблеми відповіді не знайшов.

«Всім відомо про ту стихійну торгівлю, але побороти ніяк не можемо. Я звертався в правоохоронні органи, зокрема в поліцію, аби вони допомогли вирішити ситуацію, організували чергування в години перезмінки», - каже голова Боратинської сільської ради.

У свою чергу, Державна фіскальна служба посилається на 156 статтю КУпАП та переконує, що це підслідність поліції і вони не мають права складати протоколи на торговців алкоголем, тоді як до їхньої компетенції належить нелегальне зберігання підакцизних товарів.

Пригадую, як минулого року водила доньку у "маленьку школу", котра знаходилася неподалік заводу «Кромберг енд Шуберт». Повертаючись назад, доводилося проходити біля огорожі, де, зазвичай, оскільки це була обідня пора, частина працівників очікувала транспорт, а інша частина - поспішала "на зміну". І все було б нічого, якби не два спостереження, котрі страшенно дратували. 

Перше - поблизу заводу всі палять цигарки. І це не перебільшення. Таке враження , що проходиш через димову завісу: чоловіки, жінки, - розмовляють, жартують і все це з цигаркю у роті. Ну, але то справа, по суті, особисто кожного. 

Наступне: виїзна торгівля. На перший погляд, це зручно і практично, оскільки працівники, які поспішають додому, можуть, у період очікування автобуса, придбати необхідні продукти.

Та знову є АЛЕ: неймовірна кількість алкоголю, котрий продається "з-під поли" і розпивається прямо поблизу огорожі підприємства, або ж в кущах за декілька метрів від нього.

Я особисто була свідком неприємної ситуації, коли до одного з автомобілів підійшло 3 молодих хлопців і запитали чи є "випивка". Водій запитав, хто їм його порадив. Хлопці назвали ім'я і, простягнувши гроші, отримали дві пляшки алкоголю. З ним швиденько пішли у ближні зарості, яких там немало. 

Ця ситуація відбувалася на моїх очах, оскільки я купувала солодощі у продавчині, котра стояла майже біля "алкогольного автомобіля".

Виникає логічне питання: чому всі державні служби перекладають відповідальність один на одного? Адже ситуація, котра склалася, апріорі є ненормальною і нагадує антиутопії Орвелла.

А у працівників підприємства схема ВВВ стає нормою життя.