Спогади про Миколу Романюка

5 лютого лучани попрощалися з міським головою Миколою Романюком. На Театральний майдан прийшли тисячі людей, аби провести очільника міста в останню путь. Микола Романюк керував Луцьком з 2010 року, а до того був головою ОДА, очолював відділення Приватбанку. З ним відійшла в минуле ціла епоха. Його смерть не залишила байдужими багатьох лучан та волинян.

Ми зібрали спогади та думки людей, які особисто були знайомі з Миколою Романюком.

Володимир Гунчик, голова Волинської ОДА

ВІН був моїм другом. Тридцять три роки ми йшли разом. В роботі, політиці, в житті. ЙОГО не стало. Мені ЙОГО буде не вистачати. В роботі, політиці, в житті. Вічна пам'ять ТОБІ, мій друже.

Гунчик

Тарас Яковлев, перший заступник Луцького міського голови

ВАЖКО ПІДІБРАТИ СЛОВА. Пішов з життя вчитель, наставник, друг і порадник. За своє життя не зустрічав такого доброго, мудрого і водночас вимогливого керівника. Дякую Господу Богу за шанс працювати з такою людиною, дякую Вам Миколо Ярославовичу за довіру і віру в мене. Земля Вам пухом.

яковлев

Юлія Вусенко, секретар Луцької міськради

Незносно для мене написати - «Він - був!!!!» Не хочеться вірити...

Скільки лишилося справ, які б з радістю зробив для міста, скільки людей щиро були б вдячні за мудрі поради, скільки радощів хотіла б пережити разом родина...

Як багато гарних та заслужених по-справжньому слів читаю тут крізь сльози....

Я дякую за спільну працю та шкодую, що багато речей проговорювали поспіхом, завжди поспішаючи, ніби знаючи, що часу лишилося мало.

вусенко

Анатолій Вітів, голова Волинської "Свободи", депутат обласної ради

Волинська обласна організація Всеукраїнського об’єднання «Свобода» висловлює щирі співчуття родині та близьким Луцького міського голови Миколи Романюка, у зв'язку з його передчасною смертю. Микола Романюк багато зробив для розвитку міста та області. Він до кінця своїх днів продовжував працювати на благо луцької громади. Служіння її інтересам завжди було його пріоритетом. Навіть перед лицем смерті.

Вітів

Роман Романюк, голова Волинського обласного центру зайнятості

Гордий, що нам довелося працювати в одній команді. Микола Ярославович власним життям дав прекрасний приклад для усіх. Думаю, що не одне покоління рівнятиметься на нього, адже він вдихнув у Луцьк нове життя. Завдяки йому кожен з нас був гордим, що живе саме тут. Він довів, що Луцьк - це європейське місто. Шкода, що такі люди йдуть від нас зарано...Впевнений, що у Миколи Ярославовича попереду було ще багато планів...

Романюк

Богдан Гончарук, радник Луцького міського голови

Хотів розмістити фото, де ми з Миколою Ярославовичем вдвох. Не знайшов. На десятках фотографій ми в динаміці. Він був ЛЮДИНОЮ руху, прогресу. Він йшов вперед і вів інших. Спонукав і підбадьорював, не опускав руки та вірив в людей. Спочивайте з миром, наш дорогий МЯ...

Гончарук

Наталія Бунда, екс-голова управління туризму та промоції Луцької міськради

Біль...біль....невимовний біль стискає серце...біль за Вами, мій рідний Миколо Ярославовичу...Хочеться кричати... благати....аби Ви тільки повернулися. Не вірю, не хочу вірити, що Вас уже немає на цій землі...

Бунда

Ольга Булковська, директор ВІП

Я ніколи не говорила про нього на загал. Добре, що була можливість казати про повагу та вдячність йому… У житті кожного є такі люди, які справляють просто колосальний вплив на подальшу долю. У моєму, з-поміж тих небагатьох, був ВІН – Микола Ярославович Романюк.

Булковська

Зоя Балюк, керівник інформаційного відділу Луцької міськради

Неймовірний біль розриває душу… Не можу повірити, що Миколи Ярославовича вже ніколи не буде з нами… Душевний біль переплітається з фізичним. Таке відчуття, що щось обірвалося всередині…

Усі пишуть пости, а я не можу зібратися «до кучі», бо моє серце і розум ще не вірять, що Миколи Ярославовича уже нема….

Він - надзвичайно сильна людина! І я до останньої хвилини була впевнена, що він одужає, бо такі мудрі, щирі люди потрібні на цій землі. Таких світлих, порядних, добрих, як Він - одиниці. Жаль…, але така воля Господа….

Балюк

Олена Лівіцька, журналіст

Пригадую, як Миколу Романюка призначили головою ОДА. Редактор традиційно велів зробити фото, як не у всіх. Стала і виглядаю машину просто на порозі. Микола Ярославович виходить із автівки перед центральним входом. По-моєму, з Плющем. Піднімає голову, бачить мене і мало не падає, бо посковзнувся. Так я його і сфоткала: майже на льоту. Потім придивилися: спіткнувся на ліву ногу. Фото на згадку мій тодішній редактор Володимир Данилюк подарував Миколі Романюку. Ліва - щаслива, кажуть в народі... Тож, керував непогано. А ще, то був єдиний мер, який дзвонив вітати журналістів з Днем народження. Навіть тим, які нічого особливого про нього особисто не писали. Вічна пам'ять!

Лівіцка

Наталка Пахайчук, редактор "Сім'я і дім"

Я ніколи не забуду цієї приреченої туги в очах Миколи Ярославовича, коли ми приходили до нього колядувати. Мені здається, він відчував, що це останні його різдвяні свята і щиро радів, що ми до нього прийшли.

Мені дуже симпатизував наш мер як людина, бо моє знайомство з Ним розпочалося з того, що ... він заступився за мене у неприємній ситуації. Я стажувалася на ТБ і вперше в житті поїхала знімати сюжет. Чесно кажучи, не дуже впевнено себе почувала, і що маю робити уявляла дуже туманно. І тут, коли до журналістів вийшов голова Волинської ОДА Микола Романюк, я почула грубий рев мого оператора, що я не там стала. Я ще не встигла оговтатися і усвідомити, що саме не так зробила, як блискавично мого колегу поставив на місце Микола Ярославович. Він, у звичному для себе стилі, толерантно пояснив, що з дівчатами не можна так себе поводити, і взагалі - нормально я стою, а якщо йому не видно, хай переставить камеру.

Пахайчук