"Війна - це смерть, війна - це кров та біль": айдарівці, що пройшли випробування війною (ФОТО)

Учора, 7 лютого, у стінах Волинської обласної бібліотеки для юнацтва відбулася зустріч старшокласників ЗОШ №25  із бійцями «Айдару» Русланом Кашаюком, Олегом Твердохлібом та військовим  капеланом Михайлом Бучаком.

Не так давно у тому ж приміщені відбулась презентація виставки картин на склі бійця батальйону «Айдар» Руслана Кашаюка. Сьогодні усі учні мали змогу ознайомитись із  представленими портретами бійців та міні-колекцією картин «Ангелочки для Марійки», кошти від продажу яких спрямують на лікування хворої дівчинки. Поряд із роботами було представлено багато фотографій айдарівців під час служби на Сході України.

Як розповів чоловік, у найстрашніші дні Революції Гідності він перебував у центрі столиці. Пізніше служив у добровольчому батальйоні «Айдар» у зоні АТО.

« … а потім поранення і довга реабілітація у військовому госпіталі. Пізніше на мене «звалився» мікроінсульт, через який я деякий час не міг розмовляти», - розповідає айдарівець.


Душевний спокій та своєрідну панацею молодий боєць знайшов у малюванні. Подібна арт-терапія не лише приносить Руслану задоволення, але й заспокоює та розслабляє.
Вистоявши у бою і пройшовши пекло війни із молитвою, волинянин не лише повернувся до мирного життя, але й допомагає іншим бійцям реабілітуватись після пережитого, малює ікони, обличчя бійців та волонтерів.

Наступним спікером був Олег Твердохліб – людина, яка любить життя та намагається всіма силами забезпечити мир та спокій всім українцям. Чоловік із відчаєм у очах розповів присутнім про те, як від обстрілів ворогів помирали наші хлопці. Про те, як по частинках збирали тіло одного із його побратимів, як ховали ноги окремо від верхньої частини тіла. Здається, такого розповідати не слід, але ми повинні знати про те, що є ні в чому невинні люди, які поклали своє життя за Україну та мирне небо над нашими із вами головами. Кулі у виски, розірване гарматою тіло, окремо поховані частини тіла – це все той жах, який надовго лишиться у пам’яті українських борців за свободу.

«Жодна матір та не один батько не хотів би, щоб його син бігав із зброєю в руках. Всі хочуть, щоб їхні діти стали успішними, самодостатніми людьми, які не знатимуть слово «війна» й не ховатимуться від нападів ворогів. Жодна дружина не хоче відправляти чоловіка на Схід, бо війна – це смерть, війна – це кров та біль», - резюмує Олег Твердохліб.



Про силу молитви та віру у Бога розповів військовий капелан отець Михайло.
« До мене приходили причащатись всілякі. Було, що я п’ять годин причащав бійця, який весь час мене «крив матами» та кричав, що не вірить у Бога, а вірить у добрих людей. З першої ночі до пятої ранку я без слів слухав монолог того хлопчини, бо ж, мабуть, йому слід було виговоритись. І, врешті, він прийшов на причастя, хоч далеко не розумів що це таке і для чого воно робиться», - розповідає капелан.


Отець Михайло наголосив на тому, що молитва – це єдине, що досі його береже. Життя випробовує кожного і, якби не віра в Бога, то б у цей день учні не сиділи б у приміщенні бібліотеки і не слухали б розповіді трьох друзів, які пройшли безліч життєвих випробувань.
Дуже важливою, на думку чоловіка, є людська небайдужість, яка дала поштовх для вчорашньої зустрічі.

" Ніщо не робиться просто так. Якби нам було байдуже, ми б не розповіли всього, що ви почули. Якби вам було байдуже, ви б не прийшли сюди і не слухали наші «проповіді», - додає отець Михайло.

Впевнено можу сказати, що сорок хвилин розмови залишили слід у свідомості кожного із присутніх. Тремтіння від жаху війни, усвідомлення цінності життя та сльози на очах десятикласників  дають розуміння того, що байдужість і зверхність далеко не притаманна молодому поколінню. Ми вміємо співчувати, усвідомлюємо увесь жах війни.

Після розмови учні школи подарували бійцям квіти та зробили кілька спільних світлин із нашими героями.
Слава Україні! Героям Слава! Все буде Україна!

Текст та фото: Анастасія Качина