• Головна
  • Як участь у Революціі Гідності й АТО повністю змінила людину
19:00, 17 лютого 2017 р.

Як участь у Революціі Гідності й АТО повністю змінила людину

«Таки війна забирає найкращих», - із сумом каже Андрій Серганчук, учасник Євромайдану, колишній командир відділення 80-ї бригади, «кіборг», згадуючи своїх полеглих побратимів. Проте, на щастя, Андрію таки поталанило вижити. Він, непокірний син своєї мами, законно неслухняний громадянин своєї країни, одним раптовим рішенням докорінно змінив все життя.

Ще буквально три роки тому ніхто навіть не здогадувався, що такі незрозумілі терміни, як Революція Гідності, АТО, означатимуть для українців. А тепер у ці лютневі дні ми вшановуємо пам’ять Небесної сотні, а заодно і відчайдушних учасників АТО, що трагічно загинули. І ті, і ті – герої, які поклали свої життя заради миру та добробуту незалежної України.

Нагадаємо, що 16 лютого у Волинському краєзнавчому музеї відбулася історична година, приурочена третій річниці розстрілів на Майдані, куди завітав у минулому активіст та учасник АТО Андрій Серганчук. Там він поділився страшними спогадами про найвизначніші події, зокрема на Інститутській та в  Донецькому аеропорті.

«Фестиваль» (позовний Андрія) спочатку скептично ставився до Євромайдану, але після того, як побили студентів, він собі подумав: «так не повинно бути» - і вирушив сам до Києва. Тоді він то бачив звичайним протистоянням населення із міліцією, але коли люди почали опинятись під прицілами автоматів, думка суттєво змінилась. Почалися обстріли, поранення, смерті… Андрій Серганчук ніколи не забуде того моменту, коли побачив вбитого Едуарда Гриневича, каска якого була просто наповнена мозком. Страх переплівся із сміливістю: хотілося втікти додому і просто напитись, аби забутись, але з іншого боку – тут твій народ, частиною якого і є ти сам, і покидати його нізащо не можна.

З того часу почались переломні і  найбільш доленосні моменти в героя, який до цього, за словами самого бійця, був далекий від праведного життя і закону. «Лихі 90-ті» вплинули на його спосіб життя, а ще відповідна компанія. Було, що через отаку позауніверситетську «діяльність» Андрія розшукувала міжміська міліція.

«За два бої в аеропорті знайшов більше друзів, ніж за все життя. Тут усі справжні. У таких ситуаціях люди стають щирими. А це не може не притягувати», - зізнається «кіборг», проте відразу ж із болем додає, - «Але в один момент розумієш, що твого товариша вбили. Ти вертаєшся, а він – ні». За спеціалізацією Андрій Серганчук гранатометник, проте у цих боях виконував функцію кулеметника.

Його мама від початку була проти, аби син ішов на Схід, не схвалювала вона і рішення щодо Майдану, проте в жінки не було вибору – мусила змиритись із непохитним рішенням дитини. «Фестиваль» без жодного сумніву пішов на фронт, хоч і за першими хвилями мобілізації не вдалось (через ушкодження ноги, лікування). Потрапив під третю. І якраз «поталанило» потрапити в одну із найгарячіших точок – зловісний Донецький аеропорт. Там і випала нагода побачити, хто ким є насправді. Загинули майже всі. Але для Андрія випав фарт, за який його досі мучить совість, - в останній момент попросив помінятись місцями товариш, на якого після цього відразу впало дві гранати… «Диво чи покарання?» - досі не знає герой.

Військово службу «Фестиваль» відбув сповна, хоча і після «дембеля» хотів повернутись на Схід до товаришів. Та на цей раз посивіла мати таки спинила сина, оскільки і так уже через вчинок сина настраждалась багато, був і мікроінсульт. Тому наразі Андрій доглядає її.

Герой розповів нам багато чого, і йому, правда, є що сказати і чим поділитись. Не всі, хто повернувся «звідти», такі відкриті. Але «Фестиваль» виявився сильнішим за долю, за ворога, за всіх нас – його війна зробила кращим.

«Після того, що я бачив, що відчував сам та що переживали мої товариші, я просто не можу стати тим, ким був до цього. Тепер, якщо бачу людина загубила телефон чи гаманець, неодмінно підніму і поверну їй. Отак би вся наша Україна і можновладці», - зізнається він.

Відвертість вражає. І мимоволі хочеш побажати, щоб таки вся країна краще не переживала таких жахіть, але тоді, як по-іншому нам усім змінитись? Завжди актуальне питання і завжди відповідей на яке замало. Треба вчинки. Необхідно починати із себе – банальна фраза, але єдиноправильний шлях до світлого майбутнього.

Як участь у Революціі Гідності й АТО повністю змінила людину, фото-1
Як участь у Революціі Гідності й АТО повністю змінила людину, фото-2
Як участь у Революціі Гідності й АТО повністю змінила людину, фото-3
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
0,0
Оцініть першим
Авторизируйтесь, чтобы оценить
Авторизируйтесь, чтобы оценить
live comments feed...