Три роки після Революції гідності: невивчені уроки

Три роки тому Революція гідності перемогла. Янукович втік, стара система рухнула. Але сьогодні, оглядаючись на пройдений шлях, важко сказати, що події в Україні розгортаються саме так, як того хотіли б герої Небесної Сотні та й усі учасники революції. Українці здатні на рішучі дії та спалахи самопожертви. А ось з послідовністю і усвідомленням хто є хто, у нас великі проблеми. Тому після революційних подій все відбувається за класичним сценарієм. В якому революцію розпочинають романтики, а її плодами користуються негідники. Щось схоже було після 2004 року. Після 2014 року сценарій майже повторився.

Сьогодні можна почути багато критичних думок про роботу президента, уряду, Верховної Ради. Про невдоволення людей корупцією у судах, прокуратурі, поліції. Не менше нарікань на зубожіння, високі тарифи, постійний ріст цін. Багато хто змушений їхати за межі держави в пошуках роботи та гідної оплати праці. В суспільстві панує песимізм, розчарування, розгубленість і недовіра до всіх політиків.

На жаль, ці настрої зараз дуже поширені. Хоча три роки тому більшість українців вірила у власні сили і здатність творити історію. Боротися і перемагати, йти наперекір усім труднощам. Куди ж зникли ця впевненість в собі? Чому, здолавши режим Януковича, Революція гідності не придушила корумповану олігархічну систему, яка змогла не лише пережити складні часи, а й набратися сил та адаптуватися до нових реалій?

Відповіді на ці питання, очевидно, лежать в площині суспільства та рівня його мислення і розвитку. Давно пора усвідомити: щоб змінилася країна, перемоги революції замало. Навіть тисячі жертв не здатні збудувати нову державу, якщо не відбулася революція в головах народу. А з цим у нас завжди були великі проблеми. Навіть сто років тому. Тоді, в добу національно-визвольних змагань, переважна більшість народу теж жила сьогоднішнім днем. В часи УНР українці могли демонструвати приклади рішучості. Але на довгий час їх не вистачало. За локальними питаннями багато хто не бачив основних. А незначний прошарок національно-свідомих людей не міг змінити ситуацію. Як наслідок – втрата незалежності.

Що відбувається сьогодні? Революцію здійснили ті, хто ставив перед собою за ціль збудувати новітню Україну та зруйнувати несправедливу систему. Але плодами революції скористалися ті, хто переважно і походив з старої системи. Просто зумів вдало вловити поточний момент та суспільні настрої. І прикинувся своїм. Представники страрої влади продемонстрували надзвичайну гнучкість і вміння пристосовуватися. А також – чудове розуміння усіх слабких сторін українського суспільства. В тому числі його дивний інфантилізм, мрійливість, емоційність і здатність дуже швидко все забувати. Правлячі еліти чудово розуміли: активні учасники революції – це далеко не все суспільство. І вони зробили ставку на досить інертну або ж недалекоглядну більшість.

Коли зараз велика кількість громадян нашої країни незадоволені життям, то їм треба не забувати, що вони також несуть за це відповідальність. Коли люди нарікають на владу, то спочатку хай запитають себе: а навіщо вони голосували за неї. Чи не вони обирали президентом олігарха Петра Порошенка? І обрали за один тур. Хоча при цьому звинувачували олігархів у всіх бідах. Чи не більшість голосували за ті партії, які зараз перебувають в парламенті та сформували спочатку уряд Яценюка, а потім Гройсмана? Чому всі так масово повірили в месіанську роль Арсенія Яценюка і його «Народного фронту»? Чи аналізували виборці, за кого вони голосують. Хто входить до складу цих партій? Яка програма політичних сил і чи не є більшість з них типовими проектами? Навряд чи. Виборці знову повелися радше на красиву потужну рекламу. На солодкі обіцянки і гасла, які запам’ятовуються. От тільки не розгледіли за красивою обгорткою внутрішню суть.

Дивує те, як наш народ умудрився пообирати у Верховну Раду колишніх «регіоналів» та їх союзників. Чому так легко люди забули про їх минуле? Невже достатньо одягнути на себе вишиванку і отримати індульгенцію за всі гріхи? А що можна чекати від політиків, яких обирають за гречку? А таких немало. Тому не варто особливо дивуватися тому, в якому стані перебуває наша країна сьогодні. І чому влада не дуже то поспішає працювати на народ і проводити справжні реформи. Треба просто бути мудрішими і добре думати, а не робити помилки за помилками. Поки не відбудеться революція в головах суспільства, мало шансів сподіватися на нову якість влади та нову країну. 

Текст: Петро Герасименко