Шкільні знущання: дієві методи боротьби

За статистикою зі знущаннями у школі стикаються 49% дітей в Україні. І 36% з них не розповідають про це ні вчителю, ні батькам. Діти переживають булінг мовчки, бо не вірять, що дорослі можуть допомогти їм у цій ситуації.

А ви знаєте, як реагувати, якщо дізнаєтеся, що вашу дитину обзивають в школі? Що порадити, щоб вона могла вийти з конфлікту з гідністю?

Пізнавальну статтю з дієвими порадами від професійного психолога публікує "uaua.info".

Сімейний і дитячий психолог Людмила Петрановська у своїй книзі з порадами для дітей «Що робити, якщо...» присвятила шкільному буллінгу окрему главу. У ньому просто і доступно розповідається, чому деяким дітям так хочеться ображати інших, які діти стають жертвою буллінга, і як реагувати на агресію і обзивання.

Хто і чому стає агресором і знущається над ровесниками

Поясніть дитині, що причина знущань зовсім не в ній, а в характері тих, хто її ображає. У будь-якому колективі знаходяться люди, які отримують задоволення, коли змушують інших страждати. Вони можуть робити це з різних причин: самі переносили багато образ, і тепер виливають свій біль на інших; вони в глибині душі не впевнені в собі, і, щоб оточуючі не бачили їх слабкості, намагаються придушити когось і отримати перевагу.

Перший секрет боротьби зі знущаннями в школі — знайти друзів, які будуть поряд, коли кривдник вирішить повправлятися в дотепності. Удвох або втрьох простіше дати йому відсіч, ніж поодинці.

Кого найчастіше обзивають в школі

Поясніть, що агресор чіпляється до того, хто емоційно реагує на його кпини. Саме ця реакція — те, чого він домагається своїми обзиваннями. Немає реакції – нема знущань.

«Це схоже на одну злу гру, в яку іноді люблять грати діти. Віднімуть у кого-небудь шапку або іншу річ – і кидають один одному по колу. А бідолаха кидається між ними, намагається відібрати, просить, злиться, але завжди не встигає. Шапку кидають далі, і всім дуже смішно. Крім того, чия шапка", - пише Людмила Петрановська.

"Найрозумніше в такій ситуації – НЕ ГРАТИ. Розвернутися і піти. Навіть якщо річ дуже потрібна. До речі, коли жертва йде, кривдники часто відразу втрачають інтерес і кидають річ, а то і віддають прямо в руки – адже вона їм не потрібна насправді", - пояснює вона.

Підкажіть дитині правильну установку поведінки

Щоб легше було зберігати витримку, можна спробувати уявити ситуацію, як кіно. Уявити, що дитина дивиться з боку, захоплюється витримкою головного героя (себе), і дивується дурості і безглуздій  поведінці його кривдника.

Людмила Петрановська радить:
 
«Якщо вдалося зберегти спокій, ти можеш повести себе правильно. Наприклад:

• Позіхнути («Нудно-то як...»)
• Посміхнутися («Я так радий, що вам весело!»)
• Перевести увагу на кривдників («Так, я знаю, що тобі подобається говорити так»)
• Дати дозвіл («Обзивайтесь на здоров'я»)
• Все перевернути («А ви ще можете?»)

Але якщо ти будеш вести себе правильно, вони відчують себе ніяково. Можливо, їм навіть стане соромно. А хтось з них, можливо, почне поважати тебе і захоче з тобою дружити».