Тюремники показали Луцьке СІЗО (ФОТО)

Найбільшою проблемою для засуджених, які відбули свій термін покарання, стає життя після в’язниці, адже часто таких людей ніхто не чекає, не хоче влаштовувати на роботу і вони змушені вертатися знову злочинну дорогу. 

Таку думку під час засідання спостережної комісії 14 червня висловив начальник управління державної пенітенціарної служби (ДТПС) у Волинській області Олександр Герасимчук. 

Зі слів посадовця нині на Волині є чотири установи, в яких перебувають арештовані, засудженні або ті, хто перебуває під слідством і до яких не вступив у законну силу вирок суду. 

У Маневицькій виправній колонії перебувають ті, хто здійснив вже не один злочин, у Цуманській – ті, хто отримав покарання у вигляді позбавлення волі вперше. Ковельська виправна колонія розрахована на неповнолітніх злочинців. А Луцький слідчий ізолятор утримує громадян, які арештовані, перебувають під слідством, або ж засуджених, які добровільно вирішили перебувати у СІЗО, і виконують тут господарську роботу. 

Як розповів заступник начальника управління ДПТС Юрій Безушкевич, приміщення Луцького СІЗО збудоване ще у 1952 році. З того часу воно зберегло своє первинне призначення, адже зводилося як тюрма при НКВД. 

Нині тут у камерах перебувають 363 людини, з них – 267 волиняни. Вони перебувають у камерах максимум по 10 чоловік. Хоча є камери розраховані і на меншу кількість. У кожній з таких є вбиральня, ліжко, тумбочки.

«З розрахунку 2,5 метра квадратних на чоловіка повинна бути площа. Для неповнолітніх трошки більша. Ми цю норму забезпечуємо», - зазначає Безушкевич.

Кожній людині надають тут постіль, триразове гаряче чергування. – запевняє Юрій Безушкевич. Вартість харчування на одного «мешканця» - 9,8 гривень удень. 

Готують їжу самі ж ув’язнені з відділення господарського обслуговування. Вони виконують і іншу роботу, за яку отримують мінімальні ставку. Це дозволяє також відшкодовувати матеріальну шкоду, якщо відповідний вид покарання є у вироку суду.

Зі слів Олександра Герасимчука, до 75% засуджених мають позови на відшкодування матеріальних збитків. Тому важливо, аби засуджений міг виконувати якусь роботу, наприклад, працювати на виробництві меблів.

Засуджені з відділення господарського обслуговування – це ті засудженні, які виявили добровільно вирішили залишитися у СІЗО. Більшість з них місцеві, і таким чином можуть частіше і легше бачитися з рідними. 

Безушкевич каже, що обмежень у кількості передачі посилок немає. Передають продукти харчування і навіть сигарети. 

Засуджені, які виконують роль господарського обслуговування, мають право на короткострокові побачення (до чотирьох годин) один раз у місяць та довгострокові (до трьох діб) один раз у квартал. Під час таких довгих побачень засудженим і їхнім відвідувачам виділяють окреме двокімнатне приміщення, повністю пристосоване до життя. 

«Раз у тиждень передбачено відвідування прально-банного комплексу. Там є можливість помитися, є гаряча вода», - говорить Безушкевич.

У Луцькому СІЗО є лабораторна, готується відеоконференц зал, медична частина, лабораторія, комп’ютерний клас, бібліотека, де нині проводиться ремонт, та навіть молитовна кімната. Начальник ізолятора Сергій Киреєв каже, що читають тут найбільше книжки з права, аби знати свої права і обов’язки, вміти себе захистити у суді. Хоча нову версію КПК сюди ще не завезли. 

«У молитовній кімнаті сповідаються усі, хто цього потребує. Обов’язково сповідь проводять на усі пости. Навіть трапляється, що місцевий священик Богдан Гринюк хрещення тут проводить», - розповів протоієрей Георгій Шевчук.

З тими, хто попав сюди уперше працює обов’язково психолог, який проводить тренінги, консультації для зняття стресу. Спеціаліст Федір Гонта каже, що ті, хто вперше потрапляє у ізолятор налякані багатьма стереотипами і відчувають стрес. 

«Вони бояться, що ми тут над усіма знущаємося. Тут такого немає і я такого не зустрічав. Ті, хто вже був засуджений – їх СІЗО не лякає», - каже Гонта.

Особлива категорія засуджених – це жінки. Їх у Луцькому СІЗО – 22. Начальник слідчого ізолятора Сергій Киреєв зізнається, що кількість жінок-злочинців збільшується. Серед їхніх правопорушень – і тяжкі злочини. 

Окреме відділення є і для тих жінок, що потрапили у ізолятор вагітними або ж маленькими дітьми. Такі жінки і їхні діти знаходяться під увагою медиків, мають окрему камеру. Хоча, як зізнався Сергій Киреєв, останній раз у камері матері і дитини жила жінка три роки тому.

Важливу роль у роботі з тими, хто вийшов на свободу відіграють благодійні фонди і релігійні організації. Серед найбільший проблем – паспортизація, адаптація до нормального соціуму та забезпечення житлом і роботою. Зі слів першого заступника луцького міського головиСвятослава Кравчука необхідно законодавчо змушувати роботодавців надавати робочі місця такій категорії людей.

Віце-мер повідомив, що нині фонд «Преображення» почав роботи для створення притулку для такої категорії людей. 

«У нас буде в цьому році, а можливо у наступному організований притулок. Ми над цим працюємо і вже є певні кроки. Тут фонд «Преображення» також працює. Ми надали їм приміщення, де вони проводять перші роботи. Адже фактично зараз у місці спеціалізованих гуртожитків немає», - зазначив Кравчук.

Крім того, розробляється Волинських національним університетом система дистанційного навчання засуджених через мережу Інтернет.