"От де, люде, наша слава, слава України": у Луцьку вшанували Тараса Шевченка (ФОТО)

Сьогодні, 9 березня, відзначається 203-тя річниця від Дня народження українського поета, пророка українського народу Тараса Григоровича Шевченка.


З нагоди річниці відбулося покладання квітів до пам’ятника Тарасу Шевченку, який знаходиться біля головного корпусу СНУ.

Вшанувати пам’ять про генія прийшли політики, серед яких, секретар Луцької міської ради Юлія Вусенко, заступник міського голови Сергій Григоренко, заступник голови Волинської ОДА Світлана Мишковець, перший заступник голови обласної ради Олександр Пирожик, колишній мер Луцька Богдан Шиба. Також віддати шану поету прийшли лучани, кожен з яких приніс власного «Кобзаря», щоб декламувати вірші генія.


Захід розпочався з покладання квітів до підніжжя пам’ятника Кобзарю.

На весь Луцьк пролунав вірш-послання Тараса Шевченка «До Основ'яненка», який продекламувала переможниця обласного конкурсу читців Світлана Мельник:

"…Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине…

От де, люде, наша слава,

Слава України!".

Учениця Волинського училища культури та мистецтв Ігоря Стравінського Юлія Гаврилюк під супровід бандури виконала вірш «Чого ти ходиш на могилу» з циклу "В казематі".

Cлово для виступу надали професору Людмилі Стрільчук:

"9 березня – важлива дата для кожного українця, адже саме в цей день народився великий син нашого народу Тарас Григорович Шевченко. Він став поетом, якого ми ще не мали, поетом для всіх, поетом народним, поетом пригноблених, але нескорених. Народжений матір’ю-кріпачкою і сам будучи кріпаком, він став борцем, революціонером титанічної сили. Його боялися царі, його жахалися і ненавиділи кріпосники. Його слова, якими він промовляє до нас із сторінок "Кобзаря" є дійсно пророчими, його слово звучить на східних фронтах України, з його словом ішли на смерть і на барикади під час Революції Гідності не лише українці…Згадаємо, як, за день до смерті, Шевченка цитував Сергій Нігоян:

Борітеся-поборете!

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!"

Це не є випадковим, бо в великій людській скарбниці є ті книги, які для народу мають заповітне значення. Саме такою книгою є "Кобзар", - каже жінка.

Всі голоси злилися воєдино, коли присутні одночасно прочитали вірш Тараса "Мені однаково":

"В неволі виріс меж чужими,

І, не оплаканий своїми,

В неволі, плачучи, умру,

І все з собою заберу,

Малого сліду не покину

На нашій славній Україні,

На нашій – не своїй землі"

Насамкінець, організатори оголосили результати конкурсу «Мій Кобзар», в якому взяли участь 89 осіб. Валентина Єгорова перемогла у номінації "Найстаріше видання Кобзаря" - її книга була надрукована у 1893 році,  "Кобзар" сім’ї Володимира та Клавдії Пшебельських, випущений 1934 року. 93-річна Ольга Лавренчук стала найстаршою власницею "Кобзаря". Наймолодшими учасниками акції стали 4-річна Анастасія Книш, 5-річний Мар’ян Федорчук та 9-річна Анастасія Єлізарова. Учасники отримали подарунки від Волинського осередку Спілки християнських письменників України.

Текст: Олександр Зелінський
Фото: Анастасія Качина