Любов до чужого пса сильніша за докори тітоньки зі шваброю: вражІння від виставки собак (ФОТО)

У суботу, 11 березня, на Волині стартувала виставка собак.

Цьогоріч дійство провели у культурно-розважальному центрі «Адреналін Сіті».

У рамках виставки діяло 5 рингів, на кожному з яких були представлені собаки різних порід, а оцінювали чотирилапих спеціально запрошені міжнародні експерти.

****

Мене дещо зацікавило, як можна проводити подібну виставку у приміщенні, оскільки ж пси мають специфічний запах, линяють і не просяться "на горшок". Так, свій недільний ранок я почала із втамовування власної цікавості. Зайшовши на територію розважального комплексу, мою увагу привернули породисті пси, які якось навіть "по-королівськи" мітили територію. Собак надворі було зовсім мало, тому мене розривало від цікавості, ЩО ж "мітять" всі інші чотирилапі. Зайшовши у приміщення, де відбувалась виставка, зустріла прибиральницю, яка йшла, проклинаючи всіх і все. Здавалось, на цьому етапі стало зрозуміло, чим невдоволена тітонька і кого вона посилає під три чорти. Але ж гріх  було покинути приміщення, так і "не зацінивши" цьогорічних конкурсантів. До слова, перше, що я побачила, зайшовши до зали, - калюжу жовтуватого кольору. "Мабуть, сік", - подумки втішала себе я. Та, пройшовши далі, зрозуміла, що людина не може бути настільки незграбною, розливаючи сік майже через кожних три кроки. Ще один момент, який мене дещо засмутив, - це клубок світлої шерсті, що причепився до підошви моїх чобіт. Чесно кажучи, завжди хотіла собі пса, але, як завжди, батьки нарікали на те, що із ним буде багато проблем. І лише відчистивши своє взуття від собачої шерсті я зрозуміла, що такої "мороки" я не хочу. 

***
А ще був такий момент, коли мені хотілось вдягнути шапку. Фотографуючи псів, я натрапила на чоловіка, який близько години робив своїй кишеньковій собачці зачіску. Я знала, що собак розчесують, інколи чіпляють бантики, але ця ситуація була дещо інакша. На столі у дядечка стояла ціла валіза із гребінцями та щітками, а поблизу - коробка із заколками, бантиками та резинками. Навіть у всіх моїх сумках не знайшлося б стільки "причандалів" для волосся, тим більше, що для мене знайти резинку - це завжди проблема. І тут я почала заздрити цьому щеняті, котре насолоджувалося послугами власного перукаря. Тут псів і стригли, і вичесували, і волосся рівняли, і крутили, і лаком та пінкою укладали. Чесно кажучи, моя поспіхом забуто-нерозчесана "шевелюра" виглядала якось не "тойво".
 





Висновок: подібні виставки слід проводити надворі, бо Адреналін ще довго вивітрюватиметься від запаху "соку", а прибиральниці, мабуть, тиждень лікуватимуть свої знервовані клітини, котрі ,як відомо, не відновлюються. А, загалом, виставка була цікава. Пропоную вам ще кілька фото породистих собак, яких я вподобала.




































Текст та фото:Анастасія Качина