Дотиком пензля оживають коти: майстер-клас від Алли Харчук (ФОТО)

Коли я йшла на майстер-клас до Алли Харчук, то думки в моїй голові були не дуже оптимістичні. Я думала про те, для чого мені здалося те малювання в кінці складного робочого дня? Хотілося одного: відпочити.

А потім я зайшла в майстерню і здивувалася. Якимось дивним чином усі ці буденні думки залишилися за дверима. Тут був приємний запах фарби, усміхнена Алла, білий лист для малювання і смачна чашка гарячої кави. А ще закінчені і незакінчені роботи інших учнів. Справді гарні. Приємна музика заспокоювала і допомагала налаштуватися на творчий лад.

Алла ніби почула, про що я думаю. Бо "прочитала" фразу, яка чітко окреслила мій стан: «Мистецтво знімає пил з повсякденності душі».

Тут, у майстерні, ти сам вирішуєш, що хочеш малювати. Тому справді отримуєш задоволення і від процесу створення, і від самої картини. Коли ми обирали, що ж будемо малювати, Алла показувала багато робіт. Вона пояснювала, що усю цю красу, яка на картинах, насправді створити не так вже й складно. Якщо хотіти, звичайно. Ми зупинилися на двох чудових котах і… почали.

Спочатку Алла намалювала обриси «кицюшок», як вона їх називає, а потім я почала малювати небо. І в той момент, коли воно ставало темно-синім, з різними відтінками, я зрозуміла, що саме так і хочу проводити свої вечори: не за серіалом чи в піцерії, а тут, у майстерні.

Поки ми створювали котів, Алла розповідала, що вчить лучан малювати вже багато років. Приходять і дорослі, і дітки. Також зізналася, що думала в грудні вже й припинити вчити, адже майстерня Алли зареєстрована офіційно і податки чималі. Ще й за оренду платити треба. А потім зрозуміла, що не може не допомагати іншим створювати прекрасне.

Тим часом наші коти помаленьку оживали.

В одного кота вийшов завеликий ніс і шерсть стала схожа на кучері Герміони Грейнджер з "Гаррі Поттера". До іншого кота десь випадково потрапила не та фарба і кіт почав ставати червоним. Якби я малювала сама вдома, то, мабуть, поклала б цих котів куди подалі і нікому не признавалася б, що вони якісь не такі.

Та завдяки Аллі я зрозуміла, що «правильних» і «неправильних» малюнків не буває (як і людей, вчинків, речей, правда?) Ці особливості зробили котів унікальними, моїми, і зовсім не схожими на оригінал. Але від того не менш чудовими. А своєчасна допомога Алли, яка завжди поруч і підказує, який наступний крок, зробила увесь процес творення приємним, нескладним і без розчарування в кінці, коли щось виходить не так.

ЇЇ майстерню я покидала щаслива і з розумінням, що наші особливості роблять нас унікальними. Як моїх котів кучері, червона шерсть і величезний ніс.

Текст і фото: Ольга Менько