У день Святої Пасхи освячують артос – особливий хліб

На артосі зображено хрест, на якому видно лише терновий вінець, але немає розп’ятого Спасителя. Це ознака перемоги Христової над смертю. Саме слово "артос" - грецьке. У перекладі воно звучить як "квасний хліб". А інші його назви - дарник або просфора всеціла.  -- Також на дарнику зверху можуть класти особливу "артосну" ікону Воскресіння Христового круглої форми. Під час святкових пасхальних хресних ходів, що звершуються щодня упродовж Світлого тижня, артос обов’язково несуть навколо храму, - розповідає митрофорний протоiєрей В'ячеслав Лiлякевич, старший викладач Тернопiльської духовної семiнарiї.

- Звідки ця традиція?

- Історію артоса пов’язують із святими апостолами, які після Вознесіння Господнього завжди залишали для Спасителя частку хліба, тим самим зображаючи Його присутність посеред них на трапезах. Після заамвонної молитви Великодня священнослужителі кадять столик з артосом та читають молитву освячення (на солії або поряд з царськими вратами). У ній просять "зглянутися на хліб цей і благословити, і освятити його. А нас, що приносимо його й цілуємо та споживаємо, учасниками Твого небесного благословення сотвори і всяку хворість і недуги від нас Твоєю силою, здоров’я всім подаючи, віджени". Закінчивши молитву, священик тричі окроплює святою водою артос "Во імя Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь". Після освячення артос кладуть на аналой (чотирикутний із похилим верхом столик, що стоїть навпроти вівтаря перед іконостасом), а люди по черзі цілують його, приймаючи антидор (часточки). Після освячення у Святу і Велику неділю Пасхи артос стоїть на тетраподі, а люди цілують його разом із іконою Воскресіння Христового до Хоминої (Провідної) неділі. Тоді, після закінчення Літургії, священик, вийшовши перед тетраподом, читає "Молитву на роздроблення артоса". Потім артос заноситься у вівтар, де церковнослужителі розділяють його ("роздробляють") на невеликі частинки та роздають вірним для подальшого зберігання та побожного вживання при потребі.

- Коли ж настає така потреба?

- Артос не з’їдають одразу ж після того, як його отримують. Частинку цього особливого хліба зберігають упродовж цілого року, вживаючи при потребі. Віруючим треба уважно стежити, щоб святий хліб не зацвів або не був пошкоджений гризунами чи іншими шкідниками. Особливо треба звернути увагу на те, щоб артос вживався регулярно і його вистачило до нової Пасхи. Не потрібно "колекціонувати" залишки святині. А вживають артос зазвичай натщесерце, після ранкової молитви і завжди зі словами "Христос воскрес!" Існує переконання, що в особливих випадках артос може замінити собою Святе Причастя. Звісно, таке порівняння є великим перебільшенням. Проте вживання в особливо складні моменти життя, тим більше при загрозі смерті,  може принести велику користь та зцілення душі й тіла.