Як українські сусіди Великдень святкують (ФОТО)

Не так часто трапляється, що католики, протестанти та православні святкують Пасху в один день.

Пропонуємо нашим читачам трошки більше дізнатися, як відбувається святкування Великодня в Польщі, зокрема в Кракові. 

Оскільки поляки в основному католики, то релігійні свята тут прирівнюються до національних.

У Кракові, наприклад, більшість закладів відпочинку зачиняється ще в п'ятницю і не працює аж до вівторка.

Продовжують працювати хіба фаст-фуди мережі "Макдональдс", "Бургер Кінг", та декілька  магазинів.

На центральній площі міста, навіть  у перший день Великодня, чимало людей (правда, значна частина з них - туристи), а українська і польська мови звучать приблизно порівну.

Святково прибрані вітрини магазинів, фасади будинків та розважальних закладів  допомагають  створити  хороший настрій. Тих, хто приїхав у Краків на відпочинок  приваблює  пасхальний ярмарок, де можна придбати різноманітні великодні сувеніри  з символікою міста та країни.

Продають також і традиційні польські смаколики та наїдки, які можна скуштувати присівши на спеціально обладнані місця.

 Велика кількість смітників допомогає уникнути ситуації, коли одноразовий посуд розносить вітром по всій площі. 

В поляків, як і в українців,  великодні яйця є символом життя і відродження. Тому чи не біля кожної ятки можна придбати писанки. Правда, зроблені вони з дерева, щоб пам'ять про таке важливе свято зберігалася довго.

Однією з польських пасхальних традицій (яку запозичили і деякі західні українські регіони) є випікання баранчиків. Місцеві мешканці  збегіють  їх аж до наступного Великодня.

 Таких баранчиків на ярмарці теж чимало: вони відрізняються розмірами і формою, але придбати їх можна у багатьох ятках.

Однією із традиційних страв на Великдень є печений на вогні сир, який охоче куштують  і поляки, і гості міста. 

Та є одна річ, яка залишається незмінною і для поляків, і для українців. Для обох націй Пасха - це символ перемоги добра над злом. Це свято, яке об'єднує разом родини, роблячи людей від такого єднання трішки щасливішими.

Текст і фото: Ольга Менько