Волиняни вчергове передали допомогу на Схід (ФОТО)

Напередодні Світлого Христового Воскресіння, у середу Страсної Седмиці, активісти центру «Серце патріота» та Самооборони міста Ківерців двома бусами з причепами вирушили з гуманітарною допомогою на Схід.

Про це повідомляється на сайті Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом».

Волонтери мали важливу місію – до свята встигнути доправити понад тисячу волинських пасок для військовослужбовців та місцевих діток. Окрім великоднього хліба, у машинах близько семи тонн гуманітарної допомоги, яку вдалося зібрати завдяки небайдужим підприємцям, організаціям та, звісно, простим волинянам.

Керівник Самооборони міста Ківерців Сергій Гетьманчук зазначає, що з кожною поїздкою все важче вдається зібрати необхідні речі та продукти. Проте, все-таки, лишаються небайдужі люди, яким болить війна.

На Театральному майдані Луцька – останні приготування. Священики освячують паски та фрукти. Вирушаємо в путь.

Пасхальні подарунки для військовослужбовців та дітей Сходу

Ранковий Донбас зустрів нас сонечком та бездоріжжям. При в’їзді безпосередньо в зону АТО – блокпост. За чотири дні ми проїхали їх десятки. На деяких дорожніх КПП волонтерські автівки з українськими прапорами пропускали. На інших перевіряли не лише наші документи, а й вантаж.

«У вас немає випадково прапора? – питає військовий з Полтавщини, що саме чергує на блокпосту. – А то я скоро – додому. Хочу на пам’ять зібрати автографи тих, із ким стояв пліч-о-пліч весь цей час».

Синьо-жовтий стяг, звісно, у керівника та засновника волонтерського центру «Серце патріота», депутата Луцької міської ради від фракції «УКРОП» Сергія Балицького був. Це 145-та поїздка в зону АТО волонтерів цього центру. У самого ж Сергія Івановича передвеликодня мандрівка ювілейна – сімдесята. Тож за три роки волонтерства він як ніхто знає, які потреби у військовослужбовців. Забігаючи наперед, скажу: це був не єдиний блокпост, на якому в нас просили прапор.

Слов’янськ – місто-тил

Перше місце призначення – Слов’янськ. Саме тут у 2014-му розпочиналася війна. Минуло три роки, та при в’їзді в місто нас досі зустрічають будинки без дахів, вікон, зрешечені паркани. Хтось свої домівки відновив, про деякі нагадує лише звалище, залишене війною.

Синьо-жовтий дах Слов’янської школи-інтернату №1 видно здалеку. Триповерхова будівля під час воєнних дій зазнала значних пошкоджень. Тому довелося повністю замінити вікна, дах, робити ремонт в усіх кабінетах.

У школі-інтернаті навчаються не лише сироти, а й діти з сірої зони, де йдуть обстріли. Адже Слов’янськ зараз можна назвати глибоким тилом. Звідси до лінії фронту – 80 кілометрів.

Коли волинські волонтери приїхали в школу-інтернат, у дітей тривали весняні канікули. Тож коли школярі повернуться до навчання, на них, крім пасочок, чекають смаколики, одяг, зібраний луцькими Офісами розвитку кварталу Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом», книжки, мийні засоби від небайдужих волинян.

До слова, такі ж подарунки волонтери передали для діток села Широкого, що на Луганщині.

Дитячі вироби оберігають військових

Напередодні Світлого Христового Воскресіння волонтери не могли оминути увагою тих, хто і в свято, і в будні стоїть на сторожі нашого спокою – українських військово­службовців. Батальйони «Світязь», «Донбас-Україна», «Волинь», 14-та бригада – загалом передали пакунки в понад десять військових підрозділів. Окрім освячених пасочок, військовослужбовцям привезли холодильник, бінокль, аптечки, матраци, книги, консервацію, фрукти, солодощі, вареники й багато інших продуктів. А ще – паперових голубів миру від луцьких школярів.

Військовослужбовець із Володимира-Во­линського з позивним Гор каже, що дитячі вироби служать оберегами для військових.

«Як ми виходили з Вуглегірська, в моєму бронежилеті був дитячий малюнок. Можливо, саме він допоміг мені лишитися живим», – пригадує волинянин.

На початку військових дій у 2014 році чоловік повернувся з Москви, де був на заробітках, щоб боронити Україну від агресора. Ось уже четвертий рік волинянин відстоює територіальну цілісність Батьківщини.

«Найцінніше те, що є небайдужі люди, які допомагають і підтримують, адже не всі хлопці мають рідних, які з дому щось висилають», – каже ще один військовослужбовець Сергій, якого побратими звуть Масажистом.

Такий позивний він отримав через те, що вміє вправляти хребти, вивихи. Це вміння часто ставало у пригоді, коли треба було допомогти побратимам. Підрозділ, у якому несе службу Сергій, – у резерві, під час обстрілів вони першими виїжджають хлопцям на допомогу. Коли на передовій тихо – тренуються, відпрацьовують навики.

Від Заходу до Сходу

За чотири дні в дорозі здолали 2 тисячі 800 кілометрів. Відвідали десятки міст та сіл Донецької й Луганської областей. Окрім дітей і військовослужбовців, освячені пасочки та продукти доправили активістам редуту, що в місті Бахмут, які протестують проти торгівлі з окупантами. Також волинські волонтери передали гігієнічні засоби та аптечки від благодійного фонду «Серце для України» для краматорського волонтерського центру ГО «Вітчизна».

…Враження від поїздки неоднозначні. Проте в одному переконалася остаточно: українські військовослужбовці потребують нашої уваги та допомоги. Вони стоять в окопах, щоб війна не прийшла у наші домівки. Ми ж, своєю чергою, маємо підтримувати їх і морально, і матеріально.