Година із кросфітерами: 16-річні атлети, поліцейські та змагання на «BANDA Arena Challenge 2017»

Нещодавно наші волинські кросфітери стали другими на всеукраїнських змаганнях «BANDA Arena Challenge 2017», тож оминути таку подію увагою і не поспілкуватися із головними кросфітерами Луцька, ми не мали права. Світлана Кропивець та Роман Корнєв розповіли нам про мотивацію, здоровий спосіб життя, дух змагань, кросфітерських «гуру» та навіть патрульних, яким припав до душі цей вид спорту.

-Нам відомо, що волинська команда кросфітерів «Zeus», яку ви представляєте, виборола «срібло» на всеукраїнських змаганнях, які відбулися 22-23 квітня у столиці. Розкажіть про ці змагання. І чи тяжко далося волинянам друге місце?

Світлана: Напевно, важко.

Роман: Вона (Світлана, - ред.) дуже скоромна. Шкода, що ви не бачили самої атмосфери змагань. Зокрема, в боротьбі між жінками-професіоналами, де Світлана й виступала. Я вважаю, навіть не вважаю, а так воно і є – Світлана – переможець. Можливо, десь не дотягнула з технічного боку, можливо гімнастика підвела, але від першого місця їх розділяла дуже мала кількість балів. І Світлана програла дуже титулованій спортсменці Анні Алмазовій - вона номер один в СНД. Врахуйте, що Світлані 37 років, а Анні, певно, 25. Світлана в деяких схемах її перемогла, а в деяких трішечки поступилася. Є моменти, над якими треба працювати. Я думаю, що наступні змагання вже нижче першого місця не буде. Світлана заявилась професіоналом. Хоча вона могла йти в категорію «майстерс», вона там була б на першому місці. На одній нозі там би виграла. Я, на відміну від Світлани, трошки тверезіше оцінив свої можливості (сміється – ред.) і я заявився в категорію «35+».

Світлана: Проте в категорії «35+» в чоловічому дивізіоні набагато більша конкуренція, ніж в нас, в жіночому.

Роман: Хочу зазначити, що є в нас з Волині хлопчина, який довгий час жив тут, з нами тренувався, з нами починав, але він родом з Одеси – це Дмитро Міху, і він став третім. Тому волиняни привезли не дві, а три медалі (сміється, – ред.)

Світлана: Так, його кросфіт починався в цьому залі. Так склалися обставини, що він повернувся назад в Одесу: там працює, там живе. Але кросфіт його починався саме на цьому майданчику.

-Кросфіт вважають альтернативою фітнесу. То у чому ж їх головна відмінність?

Світлана: Фітнес – це загальне значення фізкультури для здоров’я. Та сама аеробіка, пол-денс.

Роман: Кросфіт можна порівнювати із тріатлоном, багатоборством. Але він багатогранніший. Кожного року додається щось нове. Навіть у нас на всеукраїнських змаганнях були елементи бігу на стадіоні, на Олімпійському бігали, і гребля. Додають такі речі, яких не було минулоріч. Ти не знаєш, що тебе чекає. Ти їдеш на змагання і нічого не знаєш.

Світлана: Потрійні стрибки на скакалці були у нас теж вперше, хоча в Америці вони вже давно є. Через це й цікаво, адже ти не знаєш до чого готуватися і маєш готувати все. Я приїхала на змагання в п’ятницю ввечері. І о 7-й годині вечора нам сказали комплекс, який у нас буде. А в суботу о 8-й ранку я вже виступала.

Роман: В таких маленьких містах як місто Луцьк, де ще кросфіт нерозвинений, багато хто вважає, що він займається саме ним.  Люди вважають, що якщо застрибують на тумбочку – то вони займаються кросфітом. А це, напевно, є фітнес, а не кросфіт. Кросфіт – це коли людина готова до виконання фізичних завдань будь-якої складності за найкоротший проміжок часу з найбільшим навантаженням, це все: бігти, крутити велосипед, плавати, елементи важкої атлетики, елементи гімнастики.

-У кожній сфері діяльності є свої «гуру», на яких рівняється більшість. На кого рівняються кросфітери?

Роман: Іконою кросфіту у чоловіків є, звичайно, Річ Фронінг. Це 4-разовий переможець «CrossFit Games» - це потужна олімпіада з кросфіту. Поруч з ним є такі особистості як Мет Фрейзер, Бен Сміт і ряд інших.

Світлана: Вони на сьогодні є найкращими, тому на таких і рівняємося. Річ Фронінг – це вже легенда, Фрейзер на сьогодні - найкращий. Він тернистий шлях пройшов. У дівчат прикладом є сестри-ісландки Кетрін і Тетяна Девідсдоттір та Сара Сігмундсдоттір.

-Існує стереотип, що кросфіт це каприз фінансово успішних людей. Проте чи можна мати результати в домашніх умовах?

Роман: Це хибна думка. Але чомусь в нашій країні є такий стереотип. Я відвідував штати на початку цього року і я безпосередньо бачив, які там спортзали і які люди там займаються. Все навпаки! Кросфіт – це спорт із гаража. Для цього треба мінімум умов і не треба мати дорогі тренажери. Достатньо мати декілька гир, перекладину, скакалку, коробку, яку самому збити можна, і все –  займайтеся кросфітом. Той же Бен Сміт підготував себе сам. Займатися в домашніх умовах можна без проблем, але ж рано чи пізно ви все одно підете в зал.

Світлана: Якщо ви хочете отримати якийсь результат, ви будете шукати більш кваліфіковану людину, яка вас може довести до цього результату. Все залежить від цілі, яку ви ставите перед собою.  Ми також займалися самі, а на сьогодні ми шукаємо людей, які  знають більше за нас, ми з ними радимося, ми до них прислуховуємося.

Роман: Можемо зайти на форум, поспілкуватися з людиною з іншого регіону. Ти можеш підказати, тобі щось можуть підказати. Є такий обмін інформацією.

- Кросфіт, як система фізичної підготовки, вже 10 років застосовується у підготовці військових країн НАТО, навіть запроваджується в Україні. Чи підтримуєте ви таке нововведення?

Світлана: Так, Міністерство оборони вже робило оголошення і рекламу, що розпочалися тренування. Навіть змагання проводяться між Збройними силами.

Роман: У Миколаївській області є підготовка військових 79-ї окремої десантно-штурмової бригади ВДВ. Звичайно для військових це дуже вдалий вибір. На мою думку це краще, ніж тренажерний зал.

Світлана: І краще, ніж марширувати.  Як це пригодиться на полі бою? Воно життя не врятує, а фізична підготовка – потрібна.

Роман: Є ряд співробітників луцької поліції, які приходять сюди, займаються, вчаться основам кросфіту.

Світлана: Патрульні добре справляються, якщо ж вони сюди прийшли. В них виходу немає (сміється - ред.). Навіть дівчата приходять.

-Окрім полісменів, багато лучан приходять на заняття з кросфіту? Хто є наймолодшим вашим «кросфіт-вихованцем»?

Роман: Охочих стало набагато більше, ніж минулого року. Вже збільшували свою кросфіт-зону.

Світлана: Щодо наймолодших. Олеже, йди сюди. (Світлана попросила підійти юного хлопця, який якраз займався у залі, – ред.). Йому 16 років. Він прийшов рік назад, в травні. Олег просто прийшов у зал і потрапив до мене. І все почалося зі звичайної фізкультури. На сьогодні - ми виросли.

Зараз всі підлітки сидять в інтернеті, мало рухаються, не займаються спортом. Я, коли почала працювати, дивувалася, бо у своєму віці 12-13 років через паркани стрибала і не думала про те, що я чогось не можу. О 8 ранку виходила з дому і приходила ввечері. Зараз діти в зал приходять за фотографіями. Присідають і грають в ігри на телефоні одночасно.

Олег витягнувся у рості, він підтягнувся, здобув гарну форму буквально за рік часу. На сьогодні він вже 110 присідає (сміється, – ред.). На нього всі дивляться - «Ого!». Але він не зробив це в один день, до цього ми йшли довго.

- На вашому майданчику є мінімум дзеркал, а більшу частину стіни займає дошка. Розкажіть, для чого вона призначена?

Роман: На цій дошці наші тренування. Синій колір – це один день був тренування, вівторок. Білим кольором написане тренування середи. Це дуже великий обсяг тренування, не початковий рівень.

Світлана: Це тренування більш професійного атлета. Для людей, які приходять для себе позайматися, тренування інші. Кожна людина має свою ціль: хтось хоче піднімати штангу – вчимо піднімати штангу, хтось хоче бути сильним, але не хоче брати в руки штангу – тренуємо по-іншому. Але ми, так як назвали себе професійними атлетами, то маємо бути готовими до всього і в нас задіяні всі дисципліни. Ми робимо все. Окрема людина ставить для себе якусь ціль, а ми вже підлаштовуємося під цю ціль і ведемо її. Це не обов’язково приходити і тягнути велику тягу. Хтось хоче, а комусь це просто непотрібно. Але база, вона є. Присідання, віджимання, підтягування – база всього. Це і в житті навіть необхідне. Деколи маршрутку допомагає догнати (сміється, – ред.).

- Які б поради ви дали новачкам, які хочуть стати кросфітерами?

Роман: Для початку варто знайти мотивацію і обрати собі тренера. Варто приходити в зал.  Звичайно, якщо дуже хотіти, бути дуже мотивованим, можна й самому займатися, але щоб вийти на якийсь рівень, варто йти далі. На початкових етапах однозначно має бути атмосфера змагань, має бути якийсь колектив, адже там ти хочеш-не хочеш, а як риба одна за одною пливеш.

Світлана: Треба мати мотивацію прийти і чогось навчитися. Зазвичай люди не хочуть вчитися, бо це завжди важко. Але простого шляху ніде немає.

Роман: підсумую усе висловом, що кросфіт - це машина по знищенню слабких сторін. Я бачив як аутсайдери ставали переможцями, і як лідери падали від втоми. Кожен стає сильним.