Разом з тим, продовжувачі “Розмаю” підготували неймовірний, видовищний концерт з нагоди дня народження колективу. Натомість його “випускники” ледве стримуючи себе на стільцях, щиро аплодували їм, підспівували усіх пісень та повсякчас вигукували “Браво”, пригадуючи ті моменти, коли й самі вони, перебуваючи на сцені, ловили радісні усмішки та вдячні погляди глядачів.
“Дякуємо усім, хто сьогодні з нами разом і тим, хто на сцені, і тим, хто за сценою, і навіть тим, хто під сценою і звичайно всім, хто є в залі. Вчора тут було 30 років “Розмаю”, сьогодні уже 35... Я дуже надіюся, що нас запросять і на 50 років “Розмаю”. Кожен як може робить в Україні те, що має робити кожен її син чи донька. Хтось зі зброєю в руках в окопах боронить її територію, наш з вами мир та спокій, а хтось із піснею на устах стоїть на сторожі рідного слова і хоче, аби наші діти жили в своїй державі, говорили своєю мовою та співали свої пісні. Кожен із нас сьогодні підспівував, сидячи на своєму місці, бо три чверті того, що було на сцені ми знаємо і кожен з нас молодів”, - наголосив один із “випускників” “Розмаю” Олег Романюк.
592e73b7bb5a9.jpg)
Чоловік також пригадав, чим свого часу жив колектив і що він означає у житті кожного із артистів: “Це було початкове студентське захоплення, яке переросло в естетичну потребу. Ми свого часу дуже багато виступали, багато їздили і Україною і за кордоном. До нас приїздили гості із Сербії, Польщі, робили студентські обміни. Виступали також у селах, колгоспах, де збиралися повні клуби людей і ми уявляли себе столичними артистами, бо з таким благововінням на нас дивилися сільські глядачі. Щось шукали, експериментували, не маючи свого балету, ми і танцювали і співали, робили все самі й перебували у постійному русі на сцені. Ми багато займалися і мали по 6 годин занять у тиждень, потім навіть вигадали систему штрафів за запізнення, пропуск репетицій і пропуск концертів. З того ми отримували фантастичну касу, яку потім витрачали на власні потреби душі і серця. В нас була традиція: перший рік робити випуск тих, хто уже йде, бо не всі витримували, але ми завжди збиралися на березі Стиру, водили хороводи, співали і пригощалися. Дуже відрадно, що всі ці люди сьогодні відгукнулися, позбирали архівні фото і навіть не віриться, що ти такий був молодий... є що згадати”.
Насамкінець усі присутні спільно виконали “Многії літа” для Леоніда Кужелюка та, стоячи, вітали вічно квітучий “Розмай” зі святом.
Автор публікації - Ілона КАРПЮК