Овації, сльози та чаруючі піснеспіви: волинському «Розмаю» – 35 (ФОТО)

Ось уже 35 років минуло відтоді, як на Волині був створений фольклорний ансамбль “Розмай” - колектив, що своєю українською співочою душею підкорював не лише простори України, а й далекі закордонні краї. Саме цієї весни ансамбль відзначив свій черговий день народження і вкотре зібрав на одній сцені юнаків та юнок, котрі становили видатний гурт і які досі відтворюють його традиції, - пише ІА «0332.ua».

Отож, святковий концерт з нагоди дня народження народного ансамблю пісні та танцю “Розмай” відбувся 30 травня у стінах луцького Палацу культури.

Передусім варто зазначити, що фольклорний ансамбль “Розмай” був створений Леонідом Кужелюком ще у 1981 році на базі факультету підготовки вчителів початкових класів Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки (тепер СНУ).

Впродовж цього часу, колектив виконав десятки фольклорних, автентичних композицій, а його керівники створили оригінальні фольклорні пісні, куди увійшло більше 50-ти зразків.

Високу майстерність, чаруюче виконання українських музичних композицій достойно оцінили не лише на Волині, але й на Львівщині, Рівненщині, Тернопільщині, Полтавщині та у столиці. Крім того, учасники колективу неодноразово гідно представляли власну творчість на фестивалях у Польщі, Югославії, Прибалтиці, Білорусі.

Чимало із тих, хто починав свою творчість із “Розмаю”, продовжили її, керуючирізними фольклорними колективами у школах та університетах, прищеплюючи молодому поколінню любов до української народної пісні.

Нині колективом керують кандидати мистецтвознавства Віталій Охманюк таОлександр Марач й заслужений працівник культури України Олег Козачук.

Нині ж, відзначаючи 35-річчя від дня заснування ансамблю, його теперішні молоді учасники і ті, хто його фактично становив, особливо дякують Леонідові Кужелюку за навчання, за яскраво проведені роки у колективі, за любов до творчості та української пісні. Сьогодні вони, ледве стримуючи сліз, вітають свого вічного керівника, називаючи його “душею колективу”. А на знак подяки дарують  йому виконання тих пісень, які він сам покладав на музику і навчав інших.

Разом з тим, продовжувачі “Розмаю” підготували неймовірний, видовищний концерт з нагоди дня народження колективу. Натомість його “випускники” ледве стримуючи себе на стільцях, щиро аплодували їм, підспівували усіх пісень та повсякчас вигукували “Браво”, пригадуючи ті моменти, коли й самі вони, перебуваючи на сцені, ловили радісні усмішки та вдячні погляди глядачів.

“Дякуємо усім, хто сьогодні з нами разом і тим, хто на сцені, і тим, хто за сценою, і навіть тим, хто під сценою і звичайно всім, хто є в залі. Вчора тут було 30 років “Розмаю”, сьогодні уже 35... Я дуже надіюся, що нас запросять і на 50 років “Розмаю”. Кожен як може робить в Україні те, що має робити кожен її син чи донька. Хтось зі зброєю в руках в окопах боронить її територію, наш з вами мир та спокій, а хтось із піснею на устах стоїть на сторожі рідного слова і хоче, аби наші діти жили в своїй державі, говорили своєю мовою та співали свої пісні.  Кожен із нас сьогодні підспівував, сидячи на своєму місці, бо три чверті того, що було на сцені ми знаємо і кожен з нас молодів”, - наголосив один із “випускників” “Розмаю” Олег Романюк.

Чоловік також пригадав, чим свого часу жив колектив і що він означає у житті кожного із артистів: “Це було початкове студентське захоплення, яке переросло в естетичну потребу. Ми свого часу дуже багато виступали, багато їздили і Україною і за кордоном. До нас приїздили гості із Сербії, Польщі, робили студентські обміни. Виступали також у селах, колгоспах, де збиралися повні клуби людей і ми уявляли себе столичними артистами, бо з таким благововінням на нас дивилися сільські глядачі. Щось шукали, експериментували, не маючи свого балету, ми і танцювали і співали, робили все самі й перебували у постійному русі на сцені. Ми багато займалися і мали по 6 годин занять у тиждень, потім навіть вигадали систему штрафів за запізнення, пропуск репетицій і пропуск концертів. З того ми отримували фантастичну касу, яку потім витрачали на власні потреби душі і серця. В нас була традиція: перший рік робити випуск тих, хто уже йде, бо не всі витримували, але ми завжди збиралися на березі Стиру, водили хороводи, співали і пригощалися. Дуже відрадно, що всі ці люди сьогодні відгукнулися, позбирали архівні фото і навіть не віриться, що ти такий був молодий... є що згадати”.

Насамкінець усі присутні спільно виконали “Многії літа” для Леоніда Кужелюка та, стоячи, вітали вічно квітучий “Розмай” зі святом.

Автор публікації - Ілона КАРПЮК