Я патріот у серці, - Едуард Федчук про Крим, «заробітки» в Росії та НБА

Гравець баскетбольного клубу «Волиньбаскет» Едуард Федчук став найбільш відомим та успішним спортсменом у Луцьку за версією читачів ІА «0332.ua». Довго думати над локацією, де відбудеться інтерв’ю не довелося – це однозначно стадіон. Отож, нам вдалося поговорити із топовим спортсменом Едуардом про події в Криму, перспективу «Волиньбаскета», аматорську лігу Волині та НБА.

-Едуарде, у скільки років ви почали займатися баскетболом і коли саме зрозуміли, що точно станете баскетболістом?

-Вперше я потрапив на баскетбол в школі. Це, мабуть, був 9-й клас. До цього моменту я перепробував багато різних секцій, але зрозумів, що це – не моє. Розпочавши ходити на баскетбол, я отримав багато захоплення від цього. В мене почало виходити і мені це подобалося. Згодом мене помітив тренер і запросив до себе в секцію. Тоді я взагалі не думав, що буду професійно цим займатися.

-Якщо не баскетболістом, то ким би ви стали?

-Навіть не знаю. Спорт – це життя. Зі спортом я пов’язував своє життя і взагалі хотів бути в спорті. Ніколи не думав, що буду займатися баскетболом, бо в мене дані не для баскетболіста і я невеликого зросту, але в мене почало виходити. Додавалося бажання, мені хотілося розкритися і показати, що я можу бути баскетболістом.

-Хто є вашим кумиром у баскетболі та на кого ви раніше рівнялися?

-Був такий гравець, як Аллен Айверсон. Він теж був низького зросту, але він довів, що низькі люди теж можуть грати у баскетбол. Він дуже круто показував свою гру і багато хто на нього рівнявся. Це мій кумир в баскетболі. Багато хто говорить за Майкла Джордана, але все одно Аллен Айверсон мені більше подобається.

-За який баскетбольний клуб ви вболіваєте в НБА?

-Зараз відбувається фінал НБА, в якому грають «Клівленд» та «Голден Стейт». За конкретний клуб не хотілося б вболівати, а от за хорошу та цікаву гру. Я не думав, що буде в фінальній серії 3:0 – «Голден Стейт» виграє без шансів для «Клівленда». Хотілося б, щоб «Клівленд» нав’язав боротьбу і було б цікавіше спостерігати за фіналом.

-Тренер футбольного клубу «Волинь» Віталій Кварцяний відомий своєю агресивною поведінкою в роздягальні під час настанов своїм гравцям. Чи бувають подібні випадки у «Волиньбаскета» і як зазвичай відбуваються установки на гру?

-Буває по-різному. Це залежить від настрою тренера і від того, як ми показуємо свою гру. Бувають різні ситуації, але немає такого, щоб було все спокійно, бо всі люди на емоціях. Гра – це емоції. Тренер старається звертатися до нас культурніше, але буває по-різному (сміється, – ред.).

-Багато спортсменів, налаштовуючись на гру, слухають музику. Яким чином це робите ви?

-Перед матчами, коли йду до залу, то теж слухаю музику. Минулого сезону в нас була така традиція – в команді був гравець Олександр Фурс, який придбав колонку, і ми в роздягальні сиділи та під час підготовки до гри слухали музику, налаштовувались. Зазвичай ми слухали реп, але й бували інші музичні напрями.

-Нам відомо, що ви грали за баскетбольну команду з Севастополя «Муссон»,однак у березні 2014 клуб знявся з чемпіонату України через політичну ситуацію в Криму. Чи ви застали ті події, які відбувалися на півострові?

-Якраз в цей період я там знаходився. Коли я туди їхав, то цієї ситуації взагалі ніхто не очікував. Команда була досить хороша, були хороші умови для здобування досвіду, але вийшло так. Я не дограв один сезон через ці події на півострові. Такого серйозного я нічого не бачив, бо все тільки розпочиналося. Тренер та керівництво клубу сказали, що  краще ми дамо можливість вам покинути команду і шукати собі нові клуби, бо тут, мабуть, нічого не буде. Я поїхав до Луцька, де дограв сезон до кінця.

-Чи підтримуєте ви зв'язок з тими, хто зараз знаходиться там?

-Так, я спілкуюся. Там залишилися мої хороші знайомі, які грали в клубі. Я давно з ними не списувався, але коли останнього разу ми спілкувалися, то одні люди висловлюють своє задоволення цією ситуацією, а інші навпаки не дуже раді цьому. Більшість людей не задоволені такою ситуацією, бо в цьому не було ніякого сенсу. Ви самі розумієте, що там все змінилося і ціни позростали, але, що б щось пішло на краще, то такого немає.

-Багато спортсменів їздять на «заробітки» в Росію. Як до цього ставитеся Ви? Якби Едуард Федчук отримав би пропозицію грати в Росії, то чи погодився б він?

-Я, мабуть, не поїхав би туди, бо я все одно патріот в серці і шукав би інші виходи, поки країни не досягнуть консенсусу і все налаштується на краще.

-Скажіть, чи отримували ви пропозиції продовжити кар'єру закордоном?

-Поки що я знаходжуся в пошуках клубу, зараз конкретних пропозицій немає. Але в мене є варіанти продовження кар’єри.

-Цього сезону «Волиньбаскет» мав певні фінансові проблеми. Що буде з командою у майбутньому сезоні?

-Так, в команді були проблеми і вони нікуди не втекли. Клуб ще повинен розрахуватися. Я думаю, що керівництво клубу в пошуках і хоче змінити цю ситуацію, щоб команда існувала, бо для міста мати таку команду – досить хороший показник.  Не знаю, що буде, але сподіваюся на краще.

-«Волиньбаскет» зайняв  9 місце з 11 команд. Чого не вистачило команді, щоб піднятися на більш високе місце, можливо, досвіду?

-Взагалі це пов’язано не тільки з досвідом, також вплинули фінансові проблеми, бо майже всі гравці мають сім’ї і вони не могли цілком зосередитися на баскетболі. Гравці хотіли мати впевненість в майбутньому і знати, що все буде добре для того, аби вони могли викладатися на максимумі, забутися про проблеми і думати лише про спорт. А коли є такі проблеми, ти не можеш зосередитися повністю на грі. Через цю ситуацію з клубу пішли кілька гравців і розпочалися такі проблеми.

-Хто був найбільш принциповим суперником у цьому чемпіонаті для «Волиньбаскета»?

-Мабуть, найбільш принциповим суперником була команда з вищої ліги харківський «Авантаж» («Політехнік»). Цього року вони вийшли в суперлігу. В нас з ними завжди були дербі і при цьому ми тричі їх обіграли в цьому сезоні. Також була дуже цікава гра з «Дніпром». Ніхто не очікував, а ми просто взяли і переграли команду, яка зараз є володарем Кубка України і півфіналістом чемпіонату Суперліги. Вони приїхали, а ми їх тут обіграли (сміється, - ред.). Хотілося обіграти кожного, але реально ще не вистачало досвіду, бо ми граємо лише другий рік. Із кожним сезоном набираєш все більше, плюс розвивається молодь, якій цього сезону давали вдосталь часу, щоб вона могла розкритися.

-Мабуть, найбільш образливими для вас у минулому сезоні є три програшних матчі проти кременчуцького «Кременя», в яких «Волиньбаскет» поступався лише кількома очками. Що можете сказати про ці матчі?

-Це було якесь чисте невезіння. Ці три гри всім запам’яталися, бо якби трошки склалося по-іншому, то, можливо, ми б грали в плей-офф, але м’яч круглий і ось так вийшло, ніхто цього не очікував.

-Цьогоріч на Волині вперше проводився аматорський чемпіонат із баскетболу. Як відомо, ви виступали за збірну ЛНТУ. Наскільки сильно відрізняється рівень між аматорською лігою Волині та чемпіонатом України?

-Зовсім дві різних ліги, бо на професійний чемпіонат ти зовсім по-іншому налаштовуєшся. Аматорська ліга теж цікава, там є певний рівень, плюс ти постійно тримаєш себе в формі, також набираєшся певного досвіду. Цікаво, але це зовсім дві різні ліги.

-Чи міг би хтось з гравців аматорської ліги підсилити «Волиньбаскет»?

-Є непогані гравці і є виконавці, які раніше займалися професійно. В принципі там є з кого вибрати, але це вирішувати не мені, нехай дивиться тренер.

-Назвіть свою топ-команду з п'яти відомих баскетболістів.

-Кобі Браянт, Майкл Джордан, Аллен Айверсон, Стефан Каррі та  Леброн Джеймс.

-Відомо, що команда «Волиньбаскет» брала участь у флешмобі #22pushupchallenge, метою якого була підтримка українських військових. Хто був ініціатором цієї ідеї?

-Мабуть, ініціатором були ті, хто нам передали – це, по-моєму, була команда пожежників. Тренер прийшов і сказав, що  в нас #pushupchallenge. Всі хлопці здивувалися «ооо, що це таке?» (сміється, - ред.), але всі весело провели час. Це дуже класні акції і потрібно частіше їх проводити, щоб підвищити увагу до наболілих проблем. На жаль, хлопці з футбольного клубу «Волинь» не підтримали. Не знаю чому, але такі акції – це підтримка для бійців АТО. Зараз вони її дуже потребують і потрібно такі акції робити частіше, щоб всіляко їм допомагати, бо вони тримають нашу оборону.

-У Луцьку багато гарних дівчат. Які саме дівчата подобаються вам?

-Я не буду відповідати на це питання, бо в мене є дівчина (сміється, - ред.).

-Розкажіть про один день з життя Едуарда Федчука.

-Це режим спортсмена: дуже хороший сон, гарне харчування. Ти постійно на тренуваннях, постійно в русі. Коли ти маєш вільний час, то проводиш його з коханою, з рідними, друзями, але дуже багато часу забирає підготовка, бо потрібно постійно себе тримати в тонусі і прогресувати, а для цього потрібно багато часу, щоб працювати над собою.

Розмовляв Олександр Зелінський
Фото Анастасія Качина