Луцький історик розповів подробиці розкопок у Луцькій тюрмі (ФОТО)

Історик, краєзнавець та учасник розкопок на території Луцької тюрми Сергій Годлевський розповів подробиці пошуків тіл розстріляних в’язнів та повідомив, коли відбудеться перепоховання убитих земляків, - інформує ІА «0332.ua».

Про це стало відомо під час вшанування пам’яті розстріляних в’язнів Луцької тюрми. За словами Сергія Годлевського, будучи студентом історичного факультету, він дав собі слово, що відшукає останки жорстоко убитих у 1941 році в’язнів Луцької тюрми і цьогоріч історику таки вдалося віднайти тіла земляків.

«Сьогодні плаче небо, тому що знову зачепили старі рани, але не від того, щоб їх просто зачепити, а вийшла правда. Колись тут, я будучи студентом другого курсу історичного факультету, під час одного з мітингів, які проводили демократичні сили, дав собі слово, що я маю відшукати тих в’язнів. Злочин був відомий, про нього знали, починаючи від 41-го року, що саме 23-24 сталася та трагедія. У сім’ях плакали, згадуючи своїх рідних, подавали в церкву за пам’ять невинно убієнних, але мовчали, не могли сказати цього. Було багато тут псевдоісториків, які казали: «Здесь ничего нет». В цьому закладі була тюрма, в цьому закладі було музичне училище… тут співали, грали, але тут була журба, тут була трагедія», - розповідає чоловік.

Сергій Годлевський додає, що попри намагання приховати історичний факт, у 1989 році таки було відкрите кримінальне провадження, але навіть після допиту свідків, прокуратура справу закрила за браком доказів. Втім у 2008 році історикам-пошуківцям все ж вдалося віднайти тіла убитих українців і довести, що злочин радянської влади – правда.

«Починаючи з 1989-го року була відкрита кримінальна справа, яку провадив прокурор і опитував тоді ще живих свідків і навіть тих, хто працював «надзерателями» в тюрмі. Але закрили цю справу за браком доказів, бо не знайшли нічого. 2009 року тут проводилися пошукові роботи, ми скрили цю вирву з-під авіабомби і все підтвердилося: авіабомба там впала, але яма виявилася пустою і закинута якимось мотлохом та сміттям. Тільки кілька фаланг пальців свідчили про те, що це була правда, що на тому місці були тіла розстріляних в’язнів Луцької тюрми. Шукали і на західному подвір’ї, на території приватного підприємця, який щось забетонувати і також знайшов яму, наповнену тілами радянськи військовополонених. Тільки 2 роки тому, під час проведення робіт із благоустрою Старого міста був поданий сигнал про те, що тут щось є, знайшли кістки…», - наголошує історик.

Учасник розкопок зазначає, що тільки побачивши на власні очі сьогоднішню війну на Сході України, починаєш розуміти, наскільки жахливою є війна і які жертви вона приносить цілому народові. Так само вдається зрозуміти, яким же жахіттям були ті часи, невинних українців, волинян позбавляли життя і навічно лишали у сирій землі, скидаючи у яму.

«Я цієї великої війни не пам’ятав, але я потрапив на другу війну - на Донбасі. Одне діло, коли про неї чути, читати, бачити фотографії, а друге – самому це спостерігати. Це як у фільмі «Список Шиндлера», коли знищували євреїв, вони також невинні, але їх палили, знищували, вбивали… Я згадую Миколу Куделю, Григорія Покотила, які розказували, що в ті ями було вкинуте вапно, що людей зносили на останках огорожі і кидали. Так вони в дійсності лежали, один на одному, несли їх обличчям до гори, а коли скидали, вони падали обличчям донизу. Всі вони взуті в взуття, по тому взутті можна судити, що це були люди в достатку, бо добротні чоботи, і люди бідні, тому що чоботи їхні підлатані. Диво стається, 76 років під тими останками, але знайшлися остатки їхніх нехитрих пожитків. Їхні клуночки з білизною, з рушниками, з останками одежі, з муштуками, з пустими гаманцями. Окремо десь лежали калоші, які вдягалися наверх, аби зберегти чоботи. Люди збиралися жити, люди хотіли жити, люди не розуміли, що з ними стається… Це члени «Просвіти», українські гімназисти, члени «Рідної хати», української кооперації, члени ОУН. По черепах підтверджується, що це були молоді люди: 19, 20, 25, 30, 40 років. Жити, народжувати дітей, творити в тому світі... але їх розстріляли. Це одна із ям і в ній ми знайшли 107 останків, незрушених, які лежали один на одному», - розповідає Годлевський.

За його словами, нині триває наступний етап досліджень – судмедекспертиза, а уже в липні останки розстріляних в’язнів планують перепоховати.

«Я думаю, в липні у нас відбудеться трагічне, але урочисте захоронення. Так, сумні ці дні на Волині, немає радості. Але в мене, і, думаю, у вас, є певна урочистість, що ці люди, через стільки років нарешті будуть пошановані і поховані в землі, як належить. Що вони не будуть викинуті як собаки, ці кращі сини і доньки українського народу і волинської землі. В перші дні війни в тюрмах Західної України були розстріляні близько 20 тисяч в’язнів… 20 тисяч людських життів забрано в один момент, розчерком одного пера. Дана команда з Москви – знищити цих людей, а ці люди мали народити дітей, ці діти мали народити других дітей і ота провідна верства, ті люди, які любили Україну… Це не так, як сьогодні сказати «Слава Україні». Так, це добре, це треба говорити, але сказати «Слава Україні» у 1939 році, чи в 1938, чи в 1942, чи навіть в 50-х роках – це зовсім інше. Сьогодні йти до церкви – це правильно, це по-християнськи, це нормально, але йти тоді до церкви і визнавати її – це було зовсім інше. Це була ознака, але це була правильна ознака, це було виховання і не стояло питання за гроші чи посаду, це було питання чесності і християнства. «Душу й тіло ми положим за нашу свободу» - і вони клали за свою свободу. Ми повинні їх згадувати і приходити на місце і знати про це місце та інші місця і знаймо завжди, що так з нами будуть чинити ті, хто прийде на нашу землю, бо на цій землі ми самі розберемося, як має бути, ми виберемо», - додає Годлевський.

Насамкінець історик наголосив, що невдовзі на місці розстрілу в’язнів Луцької тюрми встановлять пам’ятник, який називатимуть «Волинською Голгофою», до якого люди вестимуть своїх дітей та онуків. А на місці знайдених тіл проростуть червоні троянди – гарні та колючі, як життя тих, невинних людей, котрих жорстоко позбавили життя.