«Якщо є любов – зброя не потрібна»: у Луцьку відбувся концерт патріотичного духу (ФОТО)

Розписаний на спині прапор України, військова форма й три емоційні пісні – таким був початок концерту авторської пісні «Патріоти Волині», що відбувся учора, 26 червня, у Палаці культури міста Луцька.

Переповнена вояками актова зала Палацу, мабуть, ще ніколи не чула про війну із перших вуст. Вокалісти не просто є учасниками АТО й волонтерами, вони написали свої пісні там, де щодня гримлять гармати, де кров - ріка, а смерть – це куля ворога.

Учора у концертній залі зібралися бійці зі всієї Волині, а відтак їх пісні були пронизані патріотичним українським духом, любов’ю до Батьківщини та солов’їної мови. Своєю творчістю свого часу вокалісти надихали побратимів на полі бою, аби ті на передових позиціях не втрачали бойового духу. До слова, організатором події був підполковник Збройних сил України Валерій Глушук – уродженець Любомля, поет, учасник АТО.

«20 травня 2016 року перший фестиваль пісні АТО відбувся у місті Дніпро. У нас була конкурсна програма і мені пощастило в ту 20-ку ввійти. А раніше мені пощастило відкрити цей фестиваль. Сьогодні ми приїхали у Луцьк, а вже післязавтра будемо у Шацьку. Якось так сталося, що за півроку це вже четвертий фестиваль пісні», - розповідає організатор.

Відтак, Валерій виконав три пісні, які з-поміж інших композицій вирізнялися відвертою емоційністю. Підполковник Глушук розповів, що до подій на Майдані писав російською мовою. Зізнається, що йому було абсолютно байдуже на якій мові звучатимуть його твори. Але за декілька років боротьби у Валерія вийшло 7 альбомів української пісні, які чоловік написав, перебуваючи у зоні АТО.

Опісля виступу чоловік промовив кілька речень, які, здається, торкнулися глибинки душі кожного присутнього у залі, а відвідали концерт авторської пісні чимало учасників АТО із сім’ями, матері бійців, які захищають наші кордони та пересічні лучани, які зголосилися провести свій вечір у компанії української патріотичної пісні.

«Зброя – це лише маленька частинка перемоги, а наша зброя – це наша свідомість, розум, сила волі, сила духу і любов. Це ті рушійні сили, що рухають нами. Якщо у мене не буде любові до своєї Батьківщини чи до моєї рідної солов’їної мови, якщо у мене не буде любові до вас – я не буду захищати, бо я не знатиму, за що я там стою. Якщо є любов – зброя не потрібна», - завершив свій виступ організатор концерту.

А пізніше свої пісенні дарунки продемонстрували й інші учасники концерту. А це лучанин Олег Дмитрук, Володимир Бурко із Кропивницького, лучанка Марія Таранко, Іван Стратієнко із Донецької області, заслужений артист України Василь Була (творчий псевдонім Соловей) та ще багато інших.

Трьохгодинний концерт у кожного викликав емоції. А пісня-реквієм «Заплакало небо» у виконанні Василя Були підняла із крісел усіх присутніх на заході. Словом, учора сцена Палацу культури слухала про війну, любов та вміння чекати.