Відомі педагоги нашого краю

Щорічно в першу неділю жовтня українці відзначають День учителя. Праця вчителя - нелегка. Тому бажаємо всім, хто вчителює, колись прямував педагогічною стежкою чи тільки вчиться нею ходити, наснаги, терпіння, творчого натхнення і, звичайно, вдячності від людей.

В цей день хотілося б пригадати тих, хто зародив та розвинув учительську справу на Волині.

Ось вони педагогічні світочі нашого краю:

Стубелевич Стефан (1762-1814)

Учений в галузі фізики і математики. Народився у м. Володимирі-Волинському. Закінчив Володимир-Волинський базиліанський колегіум та Віденський університет. Працював викладачем, а з 1807 р. – професором університету. Підвищував освіту в Австрії, Німеччині. Написав низку наукових праць та підручників.

Чацький Тадеуш

(1765-1813)

Польський вчений і громадський діяч, засновник “Товариства шанувальників наук”. Народився у с. Порицьк (нині с. Павлівка Іваничівського району) на Волині. З 1803 р. – головний інспектор училищ Волинської, Подільської та Київської губерній. Сприяв розвитку системи освіти, засновник Кременецького ліцею. Один із фундаторів Загорівського Різдво-Богородичного монастиря (1780).

Фелінський Алозій (1771-1820)

Польський письменник, драматург, педагог, вчений. Народився в м. Луцьку. Закінчив Базиліанський колегіум у Володимирі-Волинському. У 1794 р. під час польського повстання був секретарем у канцелярії Тадеуша Костюка. З 1819 р. обіймав посаду ректора Кременецького ліцею. Перекладав твори Руссо та Вольтера. Один із найпопулярніших творів письменника – історична трагедія “Барбара Радзивіл” (1811) .

Левицький Модест Пилипович

(1866-1932)

Український письменник, педагог, лікар та громадський діяч. Народився на Хмельниччині. Закінчив історико-філологічний та медичний факультети Київського університету. Працював лікарем у Ковелі, Києві та інших містах. У 1919 р. був радником, згодом головою дипломатичної місії у Греції. У 1927 р. переїхав до Луцька працювати вчителем української мови і літератури в приватній гімназії ім. Лесі Українки. Автор популярних медичних брошур, оповідань з життя простих людей у журналах “Киевская старина”, “Літературно- науковий вісник” тощо. Похований у Луцьку.

Лазарчук Андроник Григорович

(1870- 1934)

Український художник, педагог, культурний діяч. Народився у с. Уховецьк (нині Ковельський район) на Волині. Навчався у Петербурзькій Академії мистецтв 1889-1897 рр., на педагогічних курсах при Академії мистецтв та у майстерні професора Маковського у 1899-1900 рр. Упродовж всього життя викладав малювання і креслення в навчальних закладах у Почаєві, Ковелі, с. Великі Дедеркали (Тернопільщина), Кременці, Конотопі та Борзні. Співпрацював з Оленою Пчілкою в журналі “Україна молода”. З 1915 р. постійно проживав у Борзні на Чернігівщині, де у 1919 р. очолив художні курси, а у 1922 р. став ініціатором заснування Бортнянського краєзнавчого музею, яким завідував у 1922-1925 рр. Майстер побутових картин, пейзажів та портретів. Розписував церкви Почаївської лаври. Розвивав кращі традиції українського реалістичного мистецтва.

Кравчук Михайло Пилипович

(1892-1942)

Український вчений-математик, академік АН України з 1929 р. Народився в с. Човниця, нині Ківерцівського району Волинської області. З 1921 р. – професор Київського політехнічного інституту. У 1929-1934 рр. очолював Комісію математичної статистики Інституту математики АН України. Автор багатьох наукових праць. Брав участь у роботі низки міжнародних математичних з’їздів (Торонто, Болонья, Париж), був членом математичних товариств Франції, Німеччини, Італії та НТШ у Львові. У 1938 р. репресований. Помер у 1942 р. у Колимському таборі для політв’язнів. Реабілітований у 1956 р.

Волинський Петро Костянтинович (1893-1982)

Український літературознавець, педагог, професор. Народився в с. Олика на Волині. У 1916 р. закінчив Ніжинський історико-філологічний інститут, викладав у Київському педінституті. Досліджував творчість Лесі Українки, Т. Шевченка, І. Франка. Автор підручників з теорії та історії української літератури.

Покальчук Володимир Феофанович (1897-1983)

Український діалектолог, краєзнавець, педагог, дослідник життя і творчості Лесі Українки. Закінчив Київський інститут народної освіти, аспірантуру Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка. Після Другої світової війни тривалий час працював у Луцькому педінституті. Досліджував діалекти волинського Полісся, займався громадською і культурно-просвітницькою діяльністю. Низку наукових публікацій присвячено життю і творчості Лесі Українки.

Шабліовський Євген Степанович

(1906-1983)

Український літературознавець, член-кореспондент АН України (1934), заслужений діяч науки України (1972). Народився у м. Камінь-Каширський на Волині. У 1930 р. закінчив Київський інститут народної освіти, а в 1932 р. – Київський медичний інститут. У 1933-1935 рр. – директор Інституту ім. Тараса Шевченка. Був репресований. У 1956-1983 рр. – працював в Інституті літератури ім. Т.Г. Шевченка АН УРСР. Автор численних праць з питань шевченкознавства, з історії, теорії літератури і загального літературознавства. Лауреат Ленінської премії (1964) і Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка (1979).

Михайлюк Олексій Григорович

(1920-1994)

Український історик та педагог. Народився в с. Вільшанка на Київщині. Закінчив історичний факультет та аспірантуру Київського університету. У 1950-1955 рр. Працював у Кременецькому, а з 1955 – у Луцькому педінститутах. Обіймав посади завідувача кафедри, декана, проректора з наукової роботи. Доктор історичних наук, професор, заслужений працівник вищої школи, лауреат премії ім. Д. Яворницького. Більшість наукових праць присвячені історії селянства України та історії Волині

Бурчак Нестор Володимирович (1931-1989)

Ректор Луцького педінституту. Народився в с. Струтин Золочівського району на Львівщині. Закінчив фінансово-економічний інститут, громадський діяч. Працював у Луцькому педінституті викладачем, завідувачем кафедри. Ректор інституту в 1980-1989 рр. Організатор освіти і вищої школи на Волині, голова правління обласної організації товариства “Знання”.

Рисак Олександр Опанасович(*11 травня 1939— †29 жовтня 2003)

Український літературознавець, поет. Доктор філологічних наук, професор кафедри української літератури Волинського державного університету імені Лесі Українки, завідувач лабораторії лесезнавства.

Народився в українському селі Вишневі на Холмщині. У віці 5 років депортований разом з батьками у Сталінську (нині Донецька) область. Звідси родина переїхала на Волинь.

В 1958 Закінчив шкільний відділ Сокальського педучилища , пізніше філологічний факультет Львівського університету ім. І. Франка та факультет журналістики Вищої партійної школи в Києві.

Вчителював у Млинівській семирічці Ратнінського, Заячицівській восьмирічці та Старозагорівській середній школах Локачинського районів. 

З 1976 року до передчасної кончини (29 жовтня 2003р.) працював у Луцькому педагогічному інституті та Волинському державному університеті ім. Лесі Українки. Завідував кафедрою, обирався деканом філологічного факультету і факультету україністики, обіймав посаду професора кафедри історії та теорії літератури, очолював науково-дослідну лабораторію мистецтвознавства. Доктор філологічних наук.

На основі особистих архівів створив лабораторію лесезнавства. О. Рисак є автором 200 наукових публікацій.

Для широкого загалу він відомий літературознавець, лесезнавець, критик. Основною темою його наукових досліджень є творчість Лесі Українки. Досліджував також творчість Ольги Кобилянської, Михайла Коцюбинського, Олександра Олеся, Богдана Лепкого, Миколи Вороного, Володимира Винниченка, Данила Братковського, багатьох сучасних прозаїків і поетів.