В Україні вводять новий податок

Напередодні Урядовий комітет ухвалив законопроект щодо введення податку на виведений капітал.

Про це повідомляє 24 канал, посилаючись на Міністерство фінансів України, яке інформацію про це розмістило на своїй сторінці у Facebook.

Зазначається, що запровадження цього податку, замість податку на прибуток, стимулюватиме бізнес реінвестувати кошти у виробництво та розвиток.

"Це також спростить правила оподаткування та процедуру адміністрування, а також покращить інвестиційний клімат в країні. Проте запровадження податку на виведений капітал у 2018 році призведе до втрат державного бюджету в сумі 26,0 мільярдів гривень і місцевих бюджетів – на 5,4 мільярда гривень", – підкреслили у міністерстві.

Будь-який бізнес існує, насамперед, щоб заробляти гроші для власника (а інакше це не бізнес, а щось інше). Поки гроші обертаються в бізнесі, вони створюють додану вартість, забезпечують робочі місця, надходження до бюджету від ПДВ і ПДФО, наповнюють Пенсійний фонд. Вилучати частину прибутку на цьому етапі не лише безглуздо, а й навіть шкідливо для економіки в перспективі – вважають ідеологи податку на виведений капітал. І тому пропонують брати податок уже "на виході" – коли гроші відправляються до власника у вигляді дивідендів або інших благ.

Крім того, у Мінфіні наголосили, що вони підтримують запровадження такого податку у разі, якщо державний бюджет залишиться збалансованим.

"Можливі шляхи компенсації бюджетних втрат – це значне підвищення ставок податків або скорочення видатків. Мінфін виступає категорично проти підвищення ставок податків та вважає єдиним шляхом для пошуку компенсаторів скорочення державних витрат і більш ефективне використання бюджетних коштів", – додають представники відомства.

Сьогодні Кабмін уже підтримав відповідний законопроект.

Ідея, як бачимо, добра. Важливо те, як вона буде реалізована. Розглянемо ключові положення законопроекту.

Об'єкт оподаткування хочуть визначити як:

… операції, які призводять до вилучення (в тому числі шляхом їх недоотримання) коштів, товарів (в тому числі необоротних активів) від господарської діяльності платника податку, що здійснюється на території України.

Дещо забігаючи наперед, зауважимо, що слова "в тому числі шляхом їх недоотримання" вказують на те, що до виведеного капіталу прирівнюють і недоотримані доходи від "дружніх" контрагентів – неплатників податку на виведений капітал. Інколи для визначення бази оподаткування в таких випадках використовуватимуть звичайну ціну.

Платники податку – юрособи-резиденти та постійні представництва нерезидентів. Що ж до юросіб-нерезидентів, то щоб працювати з ними в Україні, резидент зобов'язаний буде впевнитися, що нерезидент відкрив тут постійне представництво.

Здавалося б, обклали з усіх боків, щоб і миша не пробігла. Але ні, у законопроекті нам не вдалося виявити донарахування у разі придбання товарів, робіт, послуг за цінами вище за звичайні у неплатників податку на виведений капітал. Це очевидна діра. Не виключено, що наші спритні (не)платники податків знайдуть й інші способи маскування виведення капіталу.

Ставки податку передбачено дві:

• 15 % – з операцій з виведення капіталу безпосередньо власникам (дивіденди та інші прямі виплати в грошовій та натуральній формі, навіть якщо вони не оформлені як дивіденди);

• 20 % – з операцій, які прирівнюються до виведення капіталу, і для донарахувань.

Схоже на приз "за чесність": маскуєш виведення капіталу під усякі "проценти та роялті офшорним нерезидентам" – сплачуєш 20 %. Офіційно сплачуєш дивіденди – отримай ставку на 5 відсоткових пунктів нижче. А якщо повертаєш інвестиції в межах первісного внеску до статутного капіталу – не сплачуєш нічого.

І на закуску ще одна "булочка" від авторів законопроекту : можливість зарахування переплат з податку на прибуток, що накопичилися, у рахунок сплати податку на виведений капітал.

За і проти

Плюси такої моделі оподаткування очевидні:

1) створюються стимули для ділової та інвестиційної активності. Як показав досвід Естонії, до країни відразу збільшився приплив іноземних інвестицій. Разом з тим інвестори-резиденти чомусь не поспішили нарощувати свою активність. Вочевидь, не повірили такому щастю;

2) у підприємств немає необхідності занижувати фінансовий результат, а отже, фінансова звітність підприємств може стати більш прозорою й привабливою для інвесторів і банків;

3) податкові зобов'язання легко перевіряти, адже операції, що віднесені до об'єкта оподаткування, складно приховати. Податківцям досить буде проконтролювати факт наявності таких операцій. Відповідно, зникне тема для спорів: "можна чи не можна відносити до витрат?", "чи потрібно коригувати?" (хоча привід для спекуляцій навколо звичайних цін однаково залишиться).

Опоненти ставлять зустрічні критичні запитання:

1. Якщо цей податок такий ефективний, то чому його дотепер не впровадила жодна країна, крім Естонії? У більшості розвинених економік світу справляється корпоративний податок, що є аналогом нашого податку на прибуток.

2. Чим закрити діру в бюджеті, яка неминуче утворюється після відмови від податку на прибуток? Але ж в Естонії так і трапилося: спочатку надходження від нового податку виявилися вдвічі менше, ніж від податку на прибуток.

3. Не чи будуть компанії просто "переводити в готівку" кошти, прикриваючись купівлею яких-небудь фіктивних послуг, замість того щоб сплачувати податок на виведений капітал? Хоча тут якраз відповідь є: при ставці податку 15 % вже немає ніякого сенсу ризикувати.

4. І нарешті, скільки можна мучити бухгалтера черговими змінами?! Але й на це питання теж є відповідь: якщо можна нарешті зробити один раз добре, і більше до цього не повертатися, то чому повинен лякати цей "ще один раз"? Тим більше що відпаде потреба у спрощеній системі оподаткування: загальна система сама по собі спроститься. Хіба що з ПДВ треба буде щось вирішувати. Адже нинішня 3-я група єдиного податку зі ставкою 5 % без ПДВ – єдиний вихід для бізнесу у сфері послуг, консалтингу та ІТ, де ПДВ перетворюється на 20 % з обороту через відсутність вхідного податку.

Автор
( 0 оцінок )
Актуальність
( 0 оцінок )
Виклад
( 0 оцінок )