Українська кіноіндустрія - збиткова чи прибуткова

thumbnail.php?file_guid=80282&size=large

Протягом десятиліть українське кіно вважалося збитковою справою. Зараз українських фільмів стає все більше і їхній прокат б'є рекорди за касовими зборами.

Ще кілька років тому комерційні кінотеатри, якщо й ставили у прокат українське кіно, то, здебільшого, на волонтерських засадах, - пишуть ТЕКСТИ.org.uа.

Так само й значна частина глядачів цих фільмів відчувала себе волонтерами. Протягом десятиліть вітчизняне кіно було збитковим за визначенням. Здається, єдиний виняток – картина «Штольня» режисера Любомира Левицького. Бюджет фільму становив жалюгідні за світовими мірками $80 тис, а бокс-офіс склав $192 тис.

Різко і майже несподівано ситуація змінилася у 2014-му. Фільми «Плем’я», «Поводир» та «Хайтарма» були великим вибухом українського кінематографу. На самоокупність вони не вийшли, але живий інтерес до цих стрічок був безпрецедентним.

Кримські татари забезпечили повний аншлаг «Хайтармі».

Артхаусна стрічка «Плем’я» стала культовою і здобула три винагороди однієї з програм Каннського кінофестивалю.

А касові збори «Поводиря» побили всі тодішні українські рекорди - бокс-офіс становив $259,5 тис.

Протягом 2015-17 кіноіндустрія нарощувала бюджети та, водночас, зростали касові збори у прокаті. Аналізувати цю галузь за допомогою цифр складно – продюсери не відкривають кошторисів витрат. Але доволі часто бокс-офіси складають мільйони гривень.

І це на тлі невеликої кількості кінотеатрів - у країні менше ніж 500 кінозалів, щотижня українці витрачають не більше 22 млн. грн. на кіно (левову частку складають квитки на продукцію Голівуду). Для такої великої країни, як Україна, це дуже мало.

За цих, м’яко кажучи, непростих умов кінематографістам вдається ламати стереотипи.

Торік картина Любомира Левицького "#SelfieParty” за кілька тижнів показу отримала близько 5 млн. грн. і, за словами режисера, окупила витрати.

Також у 2016 році стрічка «Кварталу 95» побила черговий рекорд: фільм «8 найкращих побачень» за сім тижнів прокату зібрав 36 млн. грн. Кошторис картини невідомий, але експерти одностайні: прибуток студія отримала.

У серпні 2017-го доволі успішно пройшла прем’єра художнього фільму «Червоний» режисера Зази Буадзе – за одні вихідні касові збори перевищили 1,5 млн. грн.

Але найбільш касовим фільмом 2017-го став «DZIDZIO Контрабас» - за перший уікенд вересня отримано 7,7 млн. грн.

Враховуючи, що бюджет«DZIDZIO Контрабас» навряд чи перевищує 5 млн. грн, можна впевнено сказати, що картина принесла своїм творцям відчутний дохід. Права на показ стрічки придбали різні країни. Зокрема, у січні 2018-го стрічку побачать італійці. Восени очікується ще кілька прем’єр і, можливо, якась з них стане ще успішнішою за «DZIDZIO Контрабас».

Зараз відомо, що фільм "Сторожова застава" зібрав понад 8 млн. грн.

Сергій Созановський, співзасновник компанії FILM.UAGroup, пригадує, що не так давно серед бізнесменів ставлення до кінематографії описувалося фразою: «Хочеш з мільярдера перетворитися на міліонера, знімай кіно». Такий стереотип гальмував розвиток галузі.

«Це неправильна точка зору, вона псує життя нам і всім, хто чесно працює в цій індустрії, - каже пан Созановський. – Адже нам потрібно залучати кошти, інвестори повинні знати, що кіно здатне приносити дохід - і дуже пристойний дохід».

2017-го року стало остаточно зрозуміло, що українське кіно не просто є, а що вітчизняна кіноіндустрія - нормальний бізнес.

Звичайно ж, галузь переживає певні хвороби росту. На сьогодні банально не вистачає україномовних акторів, а режисери та сценаристи не встигли «напрацювати м’язи». Але очевидно, що з кожним роком професійний рівень митців буде зростати.

Ще один тектонічний злам пов’язаний з психологією українського глядача.

«Як, ти не ходив на "DZIDZIO Контрабас"?» - подібне питання можна почути у багатьох офісах під час перерви. Сьогодні середньостатистичний глядач українських фільмів – це не обов’язково вишуканий поціновував «поетичного кіно», а представник мідл-класу та офісного планктону.

Сценарист Андрій Кокотюха впевнений: «Люди побачили нову якість нашого масового кіно».

В цьому він переконався особисто, презентуючи стрічку «Червоний» - після сеансів публіка купувала книги, азартно фотографувалася з митцями й шикувалася в черги по автографи. І ніякого волонтерства, ніякого натяку на те, що люди прийшли відсидіти, аби поставити галочку в карму - «Я підтримав вітчизняне».