Є такий бізнес: чаклувати металом і вогнем (ВІДЕО)

Корінний лучанин заснував мануфактуру колоритного гендмейду і перетворив дитяче захоплення у систематичну роботу: зі своїми правилами, розцінками і дедлайнами. 

"Знаєш, навіщо ковалеві борода?" - Запитує рудобородий молодик, коли усмішку на обличчі відтіняє тепле світло від багаття з горна. Він ніколи не дає готових відповідей, але заохочує до того, щоб спробувати. Мовляв, як можна знати напевно, доки ти не випробував свою думку?

Аналіз попереднього досвіду, ескізи виробів і ментальні мапи розкладів є гармонійними складовими бізнес-плану луцької мануфактури "Руда Борода".

Майже всі відкриття власкора 0332 на кузні починалися із фраз коваля "Знаєш,...?". Лучанин Сергій Шмідт художник за фахом і майстер за покликанням.

На його невеличкій кузні можна дізнатися історичні подробиці середньовічних ремесел, побачити фізику та хімію в режимі реальної дії і навіть уявити, за що коваль після смерті може потрапити до пекла. 

Так, ми дорослі дядьки, які бавляться пластиліном, малюють крейдою, а на обідній перерві дивляться мультики".

"Я народився ковалем" - каже Сергій. Його прізвище з німецької означає коваль. Пристрасть до вогню чоловік мав іще з дитинства. "Батьки не перешкоджали мені. А чи був сенс? Як бачиш, я живий, здоровий, так що забави з вогнем не спричинили нічого фатального".

Сергій виготовляє щити, шестопери, стріли, на це є запит в історичних реконструкторів і зокрема тих, які займаються середньовічним боєм. Є підсвічники, ложки, ножі, навіть ополоники, багато амулетів зі слов'янськими та скандинавськими символами.

У "Рудій Бороді" переконані, що вироби, створені власноруч, мають особливу енергетику. Сергій та його теска-помічник не шліфують ні сувенірів, ні речей для повсякденного вжитку до товарного глянцю. Майстри вважають, що тоді виріб втрачає долю своєї унікальності і нагадує щось пересічне й привезене, наприклад, черговою одноманітною партією із Китаю. 

Навіщо даремно бубоніти від невдачі, якщо можна взятися до справи й тим часом уже працювати з новим рішенням?

Першим кованим виробом була сокира, яка перелетіла подвір'я. Сергій тоді не був задоволений, вона здалась кривою й загалом не виправдала очікувань. Уже згодом, коли охолонули як виріб, так і майстер, виявилось, що не така вже вона й погана.

"Все це досвід. Ми постійно навчаємося і кожен виріб це виклик собі, як стати кращим. Ти береш шматочок металу і уявляєш, що із цього може вийти. Якщо вагання не дають спокійно працювати, на підмогу приходить пластилін.  Мої батьки - інженери, вони навчили мене не боятися, а розвідувати, вникати в суть і бути винахідливим.

Працювати на кузні в своє задоволення Сергій почав ще в старших класах, а цієї осені йому виповнилося 26. Майже десять років хобі загартовувало його характер так, як він загартовує сталь вогнем. А якоїсь миті миле серцю заняття перевтілилося у справу, варту цілого життя.

Проведіть дві хвилини на кузні з ексклюзивним сюжетом 0332 і Ви: