Як нараховується вихідна допомога при звільненні

Кожен працівник має знати не лише свої обов’язки, але й права. Бути обізнаним в тому, за яких умов у людини виникає право отримати вихідну допомогу при звільненні, корисно всім. Вихідна допомога при звільненні — це гарантована державою грошова компенсація при звільненні працюючого з ініціативи роботодавця. Мета цієї виплати — матеріальне забезпечення людини на початковому етапі пошуку нової роботи, її розмір визначається за причиною звільнення, - пише Кадровик.

Трудовим законодавством України чітко визначено перелік ситуацій, за яких виплачується така допомога, та визначено її мінімальний розмір. При цьому в колективному договорі підприємства чи установи можуть бути передбачені значно більші виплати.

Вона становить не менше однієї середньомісячної зарплати у випадках:

- ненадання працівником згоди перевестись на роботу разом з підприємством чи установою в іншу місцевість;

- відмова працівника продовжувати трудові відносини після істотної зміни умов праці;

- у разі скорочення штатної чисельності чи розірвання трудового договору внаслідок реорганізації або ліквідації організації чи підприємства;

- у разі неможливості виконувати роботу за станом здоров’я;

- виявлення недостатньої кваліфікації працівника, його невідповідності займаній посаді;

- неотримання працівником або скасування йому доступу до державної таємниці, якщо для виконання посадових обов’язків такий доступ є необхідним;

- у разі звільнення працівника внаслідок поновлення судом особи, яка раніше займала таку посаду.

Працівник, який призваний на строкову військову службу, не має права отримати вихідну допомогу розміром у дві мінімальні заробітні плати. Таких працівників із 2015 року ми не звільняємо з роботи. Отже, й про компенсаційні виплати не йдеться. Допомогу вони отримають. Але від держави — у військовому комісаріаті.

Виплата вихідної допомоги, як і належна працівнику заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, здійснюється в день звільнення, тобто в останній день роботи працівника. Якщо в цей день працівник не працював, кошти необхідно виплатити наступного дня після того, як він пред’явить вимоги щодо повного розрахунку.

Працівнику, який працював менше двох місяців, сума допомоги розраховується за відпрацьований ним час. Під час розрахунку враховуються тільки виплати, які безпосередньо пов’язані з роботою, а саме: посадовий оклад; надбавки (вислуга років, ранг, класність, високі досягнення, роботу в вихідні дні та нічний час, розширення зони обслуговування, тощо); щомісячні премії та винагороди.

Премії за підсумками кварталу чи року пропорційно добавляються до кожного відпрацьованого місяця. Усі виплати враховуються в нарахованому обсязі, без виключення сум податків чи інших відрахувань.

У розрахунок не включаються: виплати одноразового характеру; компенсація працівнику за невикористану відпустку; виплати за листом тимчасовою непрацездатністю; компенсаційні виплати за відрядження; матеріальна допомога будь якого характеру; одноразові премії (за винаходи, раціоналізаторські пропозиції, перемогу в конкурсах, змаганнях, літературні гонорари); виплати до ювілейних та святкових дат; вартість безкоштовно наданого спецодягу, засобів гігієни, молока, комунальних послуг, інше; виплати дотацій на обіди, проїзд; доходи та дивіденди, нараховані за акціями підприємства. Крім перелічених, не враховується також сума виплат за час перебуванням працівника у щорічній чи додатковій відпустці, виконанням ним громадських обов’язків.

Вихідна допомога при звільненні обчислюється за формулою: Вд = (З1 + З2) / К1 х К2, в якій: Вд — це вихідна допомога; З1 та З2— заробітна плата за перший та другий місяці перед звільненням відповідно; К1 — відпрацьовані працівником дні за два останні місяці; К2 — середня кількість днів роботи за два останні місяці. Вихідна допомога підлягає оподаткуванню.