"Де нема свободи слова - нема інвестицій", - секретар Спілки журналістів України (ВІДЕО)

Чи стало вагомим українське слово в інформаційній війні? Чи впливає свобода слова на розвиток добробуту країни? Як Україна вирішує питання полонених та їх захист? Чи впливає суспільний розголос на покращення долі тих, що в полоні?

На ці та багато інших питань у програмі «Точка зору» на "12 каналі" відповів секретар Спілки журналістів України Валерій Макеєв.

У 2014 році журналіст пережив стоденний полон у бойовиків ЛНР.

Він зазначає, що однією з важливих проблем України є полонені, бо в країні не існує спеціального підрозділу, який би займався ними, та закріпленого законодавством статусу «полонений».

«Нещодавно з’явився законопроект про статус «заручників» з умовами соціального захисту після звільнення , - розповів журналіст. - Як на мене, це трішки лукаво. Ми подали як Асоціація полонених України, колишніх полонених, ще в кінці минулого року за день до масового звільнення, 27 грудня, через депутатів Шухевича та Олега Петренка законопроект про статус полонених».

Усі свої спогади він описав у книзі «100 днів полону», яка стала бестселером. Обіцяв презентувати книгу і на Волині.

Щодо екранізації книги повідомив, що розглядає можливість створення сценарію до фільму на основі сюжету книги, бо документальним кіном в Україні не хочуть займатися через фінансову невигоду. Найбільше українське видавництво «Фоліо» підписало контракт на опублікування будь-яких художніх творів журналіста.

«Першу книгу я створив про хлопців айдарівців, з якими перебував у полоні. Про трагічну історію, яку називаю «Привиди Президента», коли «Золота рота» Айдару визволяла 32 блокпост, яких було не багато. А ті, що залишилися в живих, потрапили в полон, а після повернення з’ясується, що вони – ніхто», - розповів Валерій Макеєв.

Зізнався, що не мав наміру писати книгу, однак через прохання колишнього полоненого, журналіста з Харкова Романа Черемського вирішив описати правдиві події полону.

«Про все я писав не прикрашуючи. Як чисто серцем сприймати певні події і на цій стороні і на тій, то все це викладав на папері», - зізнався співрозмовник.

Стосовно розголосу про полон, журналіст повідомив, що він може бути як корисним, так і шкідливим. Спільна заява Асоціації журналістів та представників ОБСЄ допомогла багатьом полоненим. А от обговорення полону та полонених політиками з їх оціночними судженнями лише шкодять.

«Після одної з таких передач, бойовики вбігали з криком: «Ви виділі». І в когось полетіли ребра, в когось щелепи», - констатує журналіст.

Після Майдану законодавство добре захищає права журналіста, однак правозастосовна практика бажає кращого. Самі українські журналісти не знають своїх прав, як поводити себе в тій чи тій ситуації. Він підсумував, що без свободи слова в жодну країну не підуть іноземні інвестиції.

«В країну, де існує корупція, бюрократія інвестиції важко, але можуть зайти. Корупція є всюди. Однак там, де нема свободи слова інвестицій та ніякого добробуту не буде. А носіями свободи слова є журналісти, тому вони потребують захисту», - підсумував Макеєв.

Отже, українське слово вагоме в інформаційній війні, важливо, щоб його носіям – журналістам - забезпечували свободу і давали можливість об’єктивно висвітлювати суспільні події.

Читайте також:

• Безпека медійників: вироків немає (ВІДЕО);
• Найбільш популярними ЗМІ в Україні є телебачення та інтернет, - опитування;
• "Людей, які діють за шаблоном, легко обманути" - Сергій Штурхецький про фейки.