"Свого часу з Румунії виїхало 9% населення", - чиновник про трудову міграцію в Україні

В Інфляційному звіті НБУ за січень 2018 року зазначалося, що частка мігрантів у населенні віком 15-70 років становить 8%. Якщо вірити цим оцінкам, то справді масштаби трудової міграції в Україні державі набули загрозливо високих розмірів.

Про це у Facebook повідомив голова Ради НБУ Богдан Данилишин.

Нова хвиля трудової міграції з України зумовлена багатьма факторами, найважливішими з яких є:

військова агресія,
глибока і тривала економічна криза,
безробіття.

Природно, що українці шукають перспективи вищих заробітків та кращих систем соціального забезпечення.

Рівень безробіття серед економічно активного населення в 1 кварталі цього року склав 9,7% (методологія МОП), а серед населення працездатного віку - 10%. І хоча ці показники дещо кращі, ніж за аналогічний період минулого року, все ж вони свідчать про те, що ситуація на вітчизняному ринку праці лишається напруженою.

"Отже, нинішня хвиля трудової міграції українців по суті є певним запобіжним клапаном в умовах низьких можливостей працевлаштування на достойні робочі місця на батьківщині", - пише Данилишин.

Східноєвропейські держави у свій час також наражалися на масштабну еміграцію своїх громадян. Причому східні європейці почали масово мігрували в Західну Європу ще до вступу їх країн до ЄС, сильний відтік спостерігався і в країнах, які не входять до складу Союзу.

Основними напрямками руху поляків, латвійців та литовців були Великобританія та Ірландія, естонці поїхали до Фінляндії, а румуни – до Італії та Іспанії.

Наприклад, за 1990-2005 роки з Румунії виїхало 9%! населення. Тільки в 1990 році майже 100 000 румунських громадян оселилися за кордоном на постійне проживання, у наступні кілька років населення виїжджало у порівняних обсягах.

Згідно з доповіддю ОЕСР, в перші роки румунська еміграція в основному зачіпала етнічні меншини, потім шукачів роботи. До 2007 року, коли Румунія приєдналася до ЄС, більшість румунських емігрантів вже виїхали з країни.

"... Україна повторює шлях інших східноєвропейських держав. І теорія, і практика доводять, що на короткостроковому горизонті міграція може принести дуже великі вигоди як для мігрантів та їхніх родин, так і для країни походження", - йдеться у дописі.

До речі, обсяги приватних грошових переказів зросли і в Україні – до 8.4% ВВП у 2017 році (за новою методологією НБУ) і продовжують стрімко зростати і цього року (у січні-травні вони на 30% перевищили минулорічний показник і сягнули 4.5 млрд дол.).

По факту держава отримує:

менше населення працездатного віку,
втрачає освічену молодь,
кваліфікованих спеціалістів,
відчутно зростає тиск на державні фінанси.

Сильна зовнішня міграція, у тому числі висококваліфікованих працівників, разом із старінням населення, є значним викликом для держав з огляду на потребу підтримки конкурентоспроможної економіки.

На жаль, рівень зарплат в Україні поки не можна порівняти з європейськими країнами.

Наприклад, за даними OECD, середня зарплата в Польщі за 2017 рік склала 50,8 тис. Злотих (близько 13,5 тис.дол.США) за рік, в Португалії - 17 тис. євро за рік, Іспанії - 28 тис. євро за рік. А у нас, виходячи з даних Держстату - менше 100 тис. грн за рік.

"Тому, щоб уповільнити трудову міграцію потрібно підтягувати рівень зарплат в Україні до європейського, спираючись при цьому на зростання продуктивності економіки", - повідомляє голова Ради НБУ.

Чиновник радить застосовувати комплексний підхід, зокрема: