Луцьк у рейтинг найзабрудненіших міст України потрапив помилково

Опублікований 20 серпня рейтинг найбільш забруднених міст України не можна вважати повністю об'єктивним через низку серйозних причин.

Так, мова йде як про неуніфіковану систему проведення досліджень у різних населених пунктах, так і про невідповідність принципів розрахунків реальній екологічній ситуації, - пише "24 канал".

Нагадаємо, що у рейтингу 39 найзагазованіших міст України першу сходинку посів Маріуполь. На останній – Горішні Плавні, колишній Комсомольськ.

Після Маріуполя найвищі позиції в рейтингу займають Одеса, Луцьк, Кам'янське, Дніпро, Київ, Миколаїв, Слов'янськ, Кривий Ріг, Краматорськ, Рубіжне, Лисичанськ і Запоріжжя. До найменш забруднених віднесли Ізмаїл, Світловодськ, Чернівці та Харків.

Стан повітря оцінювали за даними 129 спостережних постів. Визначали вміст 22 забруднювальних речовин, включаючи 8 важких металів.

2017-го рівень загазованості у Маріуполі й Дніпрі був дуже високий. У 13 містах – Кам'янському, Одесі, Слов'янську, Миколаєві, Луцьку, Києві, Кривому Розі – високий. Спеціалісти пояснили, повітря в цих містах насичене великою кількістю шкідливих речовин. Серед них формальдегід, фенол, фтористий водень, аміак, діоксид азоту, оксид вуглецю.

Автори рейтингу посилаються на дані Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського, проте на її сайті немає жодної активної сторінки, а на головній сторінці можна ознайомитися тільки з метеорологічними показниками.

Повертаючись до різних критеріїв порівняння міст, слід зазначити, що у вказаному рейтингу їх зіставили, незважаючи на абсолютно різні умови спостереження за екологічною ситуацією.

Наприклад, у Дніпропетровській області автоматизовані пости спостереження є у містах Дніпро, Нікополь, Павлоград та Кривий Ріг. Більш того, у перших трьох навіть є свої Telegram-канали, на яких публікуються дані для всіх охочих. Також інформація про спостереження публікується на ресурсі ECOINFO, де можна дізнатися про стан атмосферного повітря в будь-якій точці міста Дніпро. Однак, якщо звернути увагу, одразу видно, що дані від стаціонарних джерел вносяться безпосередньо підприємствами і далеко не завжди є свіжими. Що стосується конкретно Кривого Рогу, то там ресурсний центр регулярно оновлює інформацію.

У сусідньому Запоріжжі ситуація, що склалася, – дещо складніша, оскільки місто має у своєму розпорядженні лише п'ять стаціонарних постів спостереження, які обладнані тільки приладами для відбору проб. Надалі вони перевозяться до лабораторії, і результати вимірювань відомі лише на наступний день, а повідомляється тільки про перевищення гранично допустимих концентрацій. Отже, конкретні цифри побачити досить складно. Така сама практика використовується і в Луцьку.

Говорячи про Маріуполь, який у рейтингу визнаний найзабрудненішим містом на рівні з Дніпром, слід зазначити, що він частково постраждав через те, що показав реальні цифри, які дійсно заміряються.

У свою чергу, система моніторингу в Одесі передбачає тільки аналіз і узагальнення первинних даних суб'єктів моніторингу, оскільки своїх постів місто не має. За аналогічним принципом працює й Харків, який не приховує, що не володіє необхідним для замірів обладнанням.

Ще один фактор, який свідчить про відсутність спільного знаменника у дослідженні, це те, що єдиними регіонами, які здійснюють заміри на предмет важких металів, є Миколаївщина та Херсонщина.

Проблемою Київської області є наявність лише чотирьох автоматизованих постів спостереження, які орієнтуються переважно на показники столиці, оскільки знаходяться в безпосередній близькості від неї.

Не менш серйозним доказом, що підтверджує хибність рейтингу забруднених міст, можна назвати і недосконалу формулу, використовувану для виведення індексу забруднення атмосфери. Так, у статті зазначено, що рейтинг базувався на даних про 22 речовинах-забрудниках, включаючи вісім важких металів.

Але практика свідчить, що вимірювання ведуться за стандартними показниками (пил, оксид вуглецю, діоксид азоту, сірководень, діоксид сірки, далеко не завжди формальдегід і аміак), а з перерахованих у статті міст, крім Миколаєва і Херсона, ніхто не веде облік викидів важких металів, які й становлять найбільшу небезпеку.